Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— Нісенітниця! — Одабаші Лір, як завжди, був гранично лаконічний і безапеляційний.

— Не зрозумів? — лікар підвів голову.

— Я впізнав цього бійця.

— І?

— Вест Климчук із першої орти. Правильно?

— Так, одабаші, — Вест спробував підвестися, як наказує Статут, але військовий лікар м'яко натиснув йому на плечі і посадив назад.

— Не сіпайся... Це добре, що ви пам'ятаєте всіх курсантів в обличчя, Хаїм-ага, але чим це знання нам допоможе.

— Хлопець із Обстинатки.

— В Імперії безліч світів… — розвів руками лікар. — Отже, я, як і раніше, нічого не розумію.

— Жителі Обстинатки воду вважають однією з найнебезпечніших, навіть смертоносних стихій. І жодному з корінних мешканців тих місць, навіть із перепою, не спаде на думку тягти подругу до моря. Тим паче вночі! Можете мені повірити. Свого часу я провів на цій планеті два жахливі роки. На Аїді і то було набагато легше. Виходячи зі сказаного, я роблю два висновки: або курсант бреше, що знайшов постраждалу курсистку на пляжі, або він ніколи не жив на Обстинатці. Навіть не знаю, що гірше, ефенді. І якщо ми до ранку не розберемося у цьому безглузді, боюся, справу доведеться передавати інспекторам СЗВІБ. От же ж… не мала баба клопоту. Тепер замордують перевірками та інспекціями. Можуть навіть навчальну програму згорнути. А таке затишне місце було.