Читати книгу - "Сережка Восьми світів, Фіголь Анастасія"

Цього разу вона опинилася у світі, де все було схоже на її власну реальність, але з однією дивною деталлю: всі поверхні були дзеркальними. Вулиці, будівлі, навіть небо — все відбивало її образ.

Вона пішла вперед, намагаючись зрозуміти, де знаходиться портал, але щось привертало її увагу. В одному з дзеркал вона побачила своє відображення, яке… не повторювало її рухів.

— Що за…? — пробурмотіла вона, спостерігаючи, як її "дзеркальне" я починає рухатися самостійно.

Відображення підійшло ближче й заговорило:

— Ти думаєш, що врятуєш всі світи? Ти навіть себе врятувати не можеш.

— Хто ти?

— Я — ти. Твій страх, твоя слабкість, твій сумнів.

Марина відчула, як сережка почала нагріватися. Відображення спробувало вирвати її з рук, але вона вчасно відступила.

— Ти повинна вбити мене, якщо хочеш вийти звідси, — сказало відображення, усміхнувшись.

— Я не можу цього зробити.

— Тоді ти залишишся тут назавжди.

Марина розуміла, що це пастка. Вона закрила очі й спробувала сконцентруватися. Сережка завібрувала сильніше, і вона почула голос:

— Справжня сила не в знищенні, а в прийнятті.

Вона відкрила очі й простягнула руку до свого відображення. У мить, коли їхні руки зустрілися, світ навколо розсипався, і перед нею з’явився портал.