Читати книгу - "Інтригуюче кохання, Лана Рей"

В академії майбутніх дружин навчається моя хороша подруга, Ліна.

Раніше ми жили по сусідству і знали одна одну ще з дитинства. Минулого року її батьки переїхали у Хосмільд і тепер вона проживає тут.

Лише Ліна знає про наш з Арманом шалений план.

Ще до початку навчання в академії ми з нею домовились, що зустрінемось у наші перші вихідні.

Щоб підтримати мою легенду і образ хлопця, Ліна вранці в суботу приїхала до військової академії, вдаючи із себе мою дівчину.

Треба було бачити обличчя моїх одногрупників, коли вони помітили, як ми з нею обіймаємось біля воріт академії.

Підозрюю, що подібного вони від мене не очікували.

Я познайомила подругу з Калебом і ми всі разом пішли гуляти містом.

На відміну від нас, Ліна вже рік прожила в Хосмільді і стверджувала, що дуже добре орієнтується у місті, тому ми з Калебом вирішили покластися на неї у виборі нашого маршруту.

Спершу ми відвідали центральний столичний парк, який вразив нас своєю красою і дивовижними рослинами, привезеними з усього світу.

Калеба особливо вразили фонтани, бо він бачив їх у перше.

Трохи погулявши і помилувавшись місцевими квітниками, ми пішли у популярну кондитерську "Солодке життя".

Дисерти нас приємно вразили своїми смаками і вишуканістю.

Далі у нас було заплановано похід по місцевих крамницях і він затягнувся на довго.

В кафе, куди ми зайшли пообідати, нам пощастило дізнатись про ярмарок, що проходив неподалік. 

Там було стільки всього цікавого, що ми з друзями затрималить аж до пізнього вечора.

Такої кількості різноманітної вуличної їжі я ще ніколи не бачила.

Ми з Калебом хотіли спробувати геть усе, але дуже швидко наїлись, тому накупили різних смаколиків собою, щоб пізніше з'їсти їх в академії.

Побачивши ворожку, Калеб дуже захотів дізнатись у неї про своє майбутнє.

Ми з Ліною намагались його відмовити, щоб він не викидав гроші на вітер, але всі наші спроби виявилися марними.

Калеб вірив у те, що ця ворожка з ярмарку розповість йому про те, що на нього чекає в майбутньому.

Почувши, що він колись стане генералом, хлопець дуже зрадів.

Який же він наївний. Я в шоці.

Вже було досить пізно, коли нам з Ліною вдалося витягти цього майбутнього генерала з ярмарку.

Виявилось, що не одні ми вирішили повернутись додому. Багато людей теж поспішали залишити ярмарок, тому вільних карет не було. 

Ліна запевнила нас з Калебом, що знає коротку дорогу до військової академії і ми її послухались.

"Коротка дорога" Ліни виявилась не такою вже й короткою.

Калеб вже встиг з'їсти всі свої смаколики, що ніс у гуртожиток, але до академії ми все ще не дістались.

Я поцікавилась у подруги, чи ми часом не заблукали.

Ліна відповіла, що у неї все під контролем і ми пішли далі.

Після двох годин блукань якимись безлюдними і темними вуличками, я вирішила, що треба знайти якихось перехожих і дізнатись у них дорогу до нашої академії.

Вже навіть Калеб почав щось підозрювати.

Неподалік почувся дівочий крик і якийсь шум. З одного із провулків вибігло троє переляканих дівчат.

Ми хотіли дізнатись у них, що сталось, але дівчата не стали з нами розмовляти і швидко втекли.

Я подумала, що на цих бідолашних дівчат хтось напав і кинулась туди, звідки вони втікали.

Калеб і Ліна побігли за мною слідом.