Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Як і чому 📚 - Українською

Читати книгу - "Як і чому"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Як і чому" автора Редьярд Джозеф Кіплінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 27
Перейти на сторінку:
class="p1">— Але ж зараз ти казала, що ти хочеш, щоб я вишкріб тебе лапою з панцира! — мовив Плямистий Ягур.

— Та що ти! От помізкуй хоч трохи, і ти зрозумієш, що я такого зовсім не казала. Я казала, що твоя мама казала, щоб ти вишкріб мене лапою з панцира, — відповіла Повільна-Поважна

— А що буде, коли я таки спробую? — спитав Ягуар, принюхуючись і обережно простягаючи лапу.

— Не знаю, бо мене ще ніколи не вишкрібали з панцира. Але правду кажу: коли хочеш побачити, як я плаваю, то кинь мене в воду.

— Не вірю я тобі! — сказав Плямистий Ягуар. — Спершу ти переплутала все, що мені казала моя мама, так що я навіть не знаю, стою я зараз на голові чи сиджу на своєму плямистому хвості. А тепер ти кажеш таке, що цілком зрозуміле для мене, і це ще більше збиває мене з пантелику. Моя мама казала мені, що одного з вас треба кинути в воду. А тебе це начебто найдужче й лякає. Отже, стрибай у каламутну річку Амазонку, мерщій!

— Гаразд, але попереджаю: твоя мама буде з цього незадоволена. Тож не кажи їй, що я тобі цього не казала, — сказала Повільна-Поважна.

— Якщо ти скажеш іще хоч слово про те, що мені казала моя мама… — заговорив Плямистий Ягуар, але не встиг він докінчити, як Повільна-Поважна тихцем пірнула в каламутну річку Амазонку і попливла під водою до того місця, де її на березі чекав Колючка-Дряпучка.

— Ну, ще трохи, і був би нам кінець, — сказав Колючка-Дряпучка. — Не подобається мені цей Плямистий Ягуар. А що ти сказала йому про себе?

— Я сказала йому правду, що я і є справжня Черепаха, але він не повірив і примусив мене плигнути в річку, щоб упевнитись, чи це справді так, а як упевнився — страшенно здивувався. Тепер він подався жалітися на нас своїй матусі. Чуєш, чуєш?

І вони почули, як Плямистий Ягуар з ревом бігав між кущами та деревами понад берегом каламутної річки Амазонки, аж поки до нього прийшла його мама.

— Синку, синку! — сказала вона кілька разів, поблажливо помахуючи своїм хвостом. — Що ти таке зробив, чого не слід було робити?

— Я намагався вишкребти лапою того, хто хотів, щоб я його вишкріб з панцира, і от, бачиш, в моїй лапі зараз повно голок, — проквилив Плямистий Ягуар.

— Синку, синку! — сказал мати ще кілька разів, поблажливо помахуючи своїм хвостом. — Голки в подушечках твоєї пухкенької лапки свідчать про те, що то був їжак. Тобі слід було кинути його у воду.

— Я зробив це з іншим. Він назвав себе Черепахою, але я не повірив йому. Та то була правда, і він пірнув у каламутну річку Амазонку, а потім більше не виплив, і я зовсім нічого не їв, і, мабуть, краще нам податися звідси на інші місця. На каламутній річці Амазонці звірі страшенно хитрі.

— Синку, синку! — сказала мати ще кілька разів, поблажливо помахуючи своїм хвостом. — Слухай уважно, що я казатиму, і добре запам’ятай мої слова. Їжак згортається в клубок, і його голки колють кожного, хто до нього торкається. Саме з цього й видно, що то їжак.

— Мені дуже не подобається ця стара, — сказав Колючка-Дряпучка, сидячи в затінку великого листка. — Цікаво, чого вона ще його навчатиме?

— А Черепаха не може згортатись, — вела Ягуа-риха далі, поблажливо помахуючи своїм хвостом. — Вона лиш втягує голову й лапи під панцир. З цього й видно, що то Черепаха.

— Мені так само дуже й дуже не подобається ця стара, — промовила Повільна-Поважна. — Навіть Плямистий Ягуар і той не забуде такої науки. Як шкода, що ти, Колючко-Дряпучко, не вмієш плавати!

— Та що там я, — відповів Колючка-Дряпучка. — Краще подумай про те, як було б добре, коли б ти могла згортатись. Тс-с-с! Послухай, що співає Плямистий Ягуар!

А Ягуар сидів собі на березі каламутної річки Амазонки, висмоктував голки з пораненої лапи й наспівував собі під ніс:

Плавать може, та не згорнеться ніяк,—

То вже, звісно, Черепаха, не їжак.

Миттю згорнеться, а плавати — ніяк,—

То уже не Черепаха, а їжак.

— Цього він і через місяць не забуде, — сказав Колючка-Дряпучка. — Потримай-но мене за підборіддя, Повільна-Поважна, я повчуся плавати. Це може стати в пригоді.

— Чудово! — сказала Повільна-Поважна.

І вона підтримувала Колючку-Дряпучку за підборіддя, поки той борсався у каламутних водах Амазонки.

— З тебе ще вийде неабиякий плавець, — сказала Повільна-Поважна. — А тепер, будь ласка, розсупонь мені панцир на спині, подивимось, що можна зробити, аби я навчилася згортатись. Це може стати в пригоді.

Колючка-Дряпучка допоміг розсупонити Повільній-Поважній спинний панцир, і вона, доклавши зусиль, згорнулася в маленький міцний клубочок.

— Чудово! — сказав Колючка-Дряпучка. — Але я раджу тобі трохи перепочити, бо ти аж посиніла від напруги. Будь ласка, поведи мене ще у воду, я хочу поплавати боком. Адже, ти кажеш, це зовсім легко.

І Колючка-Дряпучка почав учитися плавати боком, а Повільна-Поважна допомагала йому.

— Чудово! — сказала Повільна-Поважна. — Ще трохи вправ, і ти вже плаватимеш, як справжній кит. А тепер, якщо дозволиш тебе потурбувати, розсупонь мені панцир і спереду, я спробую згорнутися в такий же чарівний клубочок, в який згортаєшся ти. Адже ти кажеш, це зовсім легко. Ото здивується Плямистий Ягуар!

— Чудово! — сказав Колючка-Дряпучка мокрий як хлющ від купання в річці Амазонці.— Слово честі, я не відрізнив би тебе зараз від своїх родичів. Ну, ще трішечки вправ, тільки не стогни так, бо нас почує Плямистий Ягуар. А коли ти скінчиш, я хочу повчитися пірнати. Адже, ти кажеш, це зовсім легко. Ото здивується Плямистий Ягуар!

І Колючка-Дряпучка пірнув, а разом з ним пірнула й Повільна-Поважна, яка пливла під водою поруч нього і трохи допомагала йому.

— Чудово! — сказала Повільна-Поважна. — Тільки навчись ще трохи затримувати дихання, і дно каламутної річки Амазонки стане для тебе як рідна домівка. А тепер я спробую закладати задні ноги за вуха. Адже, ти кажеш, так дуже зручно. Ото здивується Плямистий Ягуар!

— Чудово! — сказав Колючка-Дряпучка. — І навіть спинні пластівці на твоєму панцирі трохи настовбурчились. Тепер вони стирчать, а не прилягають один до одного.

— Справді? Бачиш, що значать вправи, — сказала Повільна-Поважна. — А я помічаю, що твої голки позлипалися докупи і тепер ти вже схожий більше на соснову шишку, а не на каштан у шкаралупі, як раніше.

— Справді? — перепитав Колючка-Дряпучка. — Це тому, що я побрьохався у воді. Ото здивується Плямистий Ягуар!

І так вони обоє, допомагаючи одне одному, аж до світання робили свої вправи. А коли зійшло сонечко, добре відпочили

1 ... 14 15 16 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як і чому», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як і чому"