Читати книгу - "Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько"

— Виходить, насправжки кіт завдяки своїм інстинктам порозумнішав, — вдовольнився таким ходом подій Муфтик. — Сподіваюся, що він сподобається бабусі і гідно замінить їй Альберта.

Вони повсідалися в машину.

— А тепер без єдиної зупинки до воріт старенької, — звелів Мохобородько.

Муфтик увімкнув мотора і кивнув:

— Тільки біля якогось рундучка зупинимося на хвильку й купимо котові трохи ковбаси.

Щоб мурчик весело гасав,

Йому потрібна ковбаса.

— Лише півгодини тому став поетом, — а вже говорить римами, — похвалив Півчеревичок.

МЕДАЛІ

Коли друзі разом із котом ступили до бабусиного садка, їх просто вразили чистота й лад, що панували скрізь. Стежинки охайно заскороджено, садову меблю привабливо пофарбовано в червоне. Ніде ні крапелини молока, ні лусочки. А сама бабуся в білосніжному фартушку, зі щасливим лицем, поспішала їм назустріч.

— Нарешті ви прибули, золотенькі мої, — сяючи, примовляла вона і мерщій схопила кота в пелену. — Какао тільки-но закипіло, а торт чекає на вас ще зранку.

Друзі здивовано перезирнулися.

— Як ви довідалися, що ми прибудемо саме сьогодні? — запитав Муфтик.

— А чому б мені не знати? — здивувалася старенька в свою чергу. — Радіо весь час говорить про вас — із вертольота стежили за всіма вашими вчинками. Ви провели героїчну операцію — саме так і повідомили. Я гадаю, що ми накриємо стіл тут же, в садку, на свіжому повітрі…

Не дочекавшись відповіді, вона заквапилася в дім і незабаром повернулася з чистою скатеркою і тацею. Бабуся поралася, метушилася, а кіт ходив за нею слідком. Скоро стіл було накрито. Какао парувало у пузатому глечику, а великий круглий торт пахтів так апетитно, що Півчеревичок замість пальців на ногах почав ворушити ніздрями.

Звичайно, двічі трійцю припрошувати до столу не довелося. Ніяковіючи, але з натхненням взялися вони до торта, сьорбали какао великими ковтками.

— Я сподіваюся, що цей кіт усе-таки вдовольнить вас, — сказав нарешті Муфтик, трохи під’ївши.

— Ще б пак! — засміялася бабуся. — Свого Альберта я полюбила ще з того дня, коли він малесеньким немічним кошенятком ледве переліз через поріг мого будинку.

Муфтик зблід.

— Ви упевнені, що…

— Так, так, — урвала його старенька. — Я впевнена, що Альберт — найкращий і найввічливіший кіт, який будь-коли жив у цьому місті.

— Але ж він зовсім не…

— Авжеж, — знову перебила бабуся Муфтика. — Він не вчинив нічого лихого. Він завше був такий милий і скромний.

Півчеревичок всіляко моргав Муфтикові, аби той замовк, але він не давав збити себе з пантелику.

— Поет повинен дивитися правді у вічі, — мовив він. — І в ім’я правди…

Цього разу його урвала не старенька, а пожежна машина, яка, ревучи сиреною, наближалася. Скреготнули гальма, машина спинилася, і у хвіртку зайшов начальник пожежної охорони сусіднього міста. З серйозним і урочим виглядом він ступив до друзів.

— Дозвольте нагородити вас медалями «За мужність і винахідливість у боротьбі з кішками», — проголосив він. — Відзнаки виготовив наш найкращий золотар — на них зображення кішки, щоб усі знали, за який героїчний вчинок їх вручено. Бажаю вам подальших успіхів і преміцного здоров’я.

Мовивши це, він почережно потиснув сміливцям руки і прикріпив до грудей медалі.

Трійця мовчки вклонилася.

— На цьому офіційну частину закінчено, — сердечно додав начальник пожежної охорони. — Та, можливо, вам потрібна якась допомога?

— У мене є одне невеличке прохання, — обізвалася бабуся. — Чи не могли б ви зі шланга скупати мого Альберта? Котунчик так забруднився у лісі, що видається сірим, а не білим.

— Ну, це для пожежників дрібниця, — усміхнувся начальник.

Він підійшов до машини і щось сказав пожежникам. Двоє з них тут же метнулися в садок, розмотуючи за собою шланги. На кота спрямували потужний струмінь води, і за хвилю його шерсть вилискувала сліпучо-біло.

— Чудово! — аж підскочив Півчеревичок.

— Це ж і є Альберт! — здивувався Муфтик.

— Може, й ви зі своїми підлеглими вип’єте по чашечці какао? — запитала старенька в начальника пожежної охорони. — 3 нагоди знаменного дня…

— З величезним задоволенням, — погодився той, і пожежники приєдналися до товариства.

Мохобородько завовтузився. Нарешті він схилився до Муфтика й прошепотів на вухо:

— Ми повинні теж щось сказати.

Муфтик кивнув. Він став і подзеленькав ложечкою об чашку з какао. Гамір за столом стих.

Але Муфтик був дуже схвильований і боявся збитися, виголошуючи промову, тож сказав лише кілька слів, невимушено й просто:

— Усе добре, що на добре виходить.

С (Ест) Р25

Повесть-сказка об увлекательных приключениях трех забавных человечков, об их дружбе и взаимовыручке и о том, что происходит, когда нарушается равновесие в природе. За эту книгу Эно Рауд — лауреат Литературной премии Эстонской ССР им. Ю. Смуула — внесен в Почетный список им. Г. К. Андерсена.

Перекладено за виданням:

Eno Paud, Naksitrallid, «Estraamat», Tallin, 1972; Eno Paud, Naksitrallid, «Estraamat», Tallin, 1975.

Р25 Рауд Е. М. Муфтик, Півчеревичок і Мохобородько: Повість-казка. Для мол. шкіл. в. / Пер. з ест. О. С. Завгороднього; Худож. Е. Вальтер. — 2-ге вид. — К.: Веселка, 1983. — 128 с. іл. — (Бібл. сер.).

Повість-казка про цікаві пригоди трьох маленьких чоловічків, про їхню дружбу і взаємовиручку та про те, що буває, коли порушується рівновага в природі. За цю книгу Ено Рауда — лауреата Літературної премії Естонської РСР ім. Ю. Смуула — занесено до Почесного списку ім. Г. К. Андерсена.

Р 4803010200-145  С (Ест)

М206(04)—83

Библиотечная серия

Эно Мартынович Рауд

МУФТИК, ПОЛБОТИНОК И МОХОВАЯ БОРОДА

Повесть-сказка. (На украинском языке). Для младшего школьного возраста. Второе издание. Перевод с эстонского Александра Сергеевича Завгороднего. Художник Эдгар Вальтер. Киев, «Веселка». Редактор Л. Г. Силаєва. Художній редактор М. М. Ємельянов. Технічний редактор Т. В. Осталецька. Коректори Л. К. Скрипченко, В. В. Богаєвський.

Інформ. бланк Яа 2483

Здано на виробництво 22. 03. 83. Підписано до друку 15. 06. 83. Формат 70х90 Папір друкарський Мі 1. Гарнітура шкільна. Друк високий. Умови, друк. арк. 9,36+8 вкл. (1,17)=10,53. Умови, фарб.-відб. 14,62. Обл.-вид. арк. 6,94+8 вкл. (1,95)=8,89. Тираж 100 000 пр. Зам. 477-3. Ціна 65 к. Видавництво «Веселка», 252050, Київ-50, Мельникова, 63. Львівська книжкова фабрика «Атлас», 290005, м. Львів-5, вул. Зелена, 20.

р 4803010200—145  © Видавництво «Веселка», 1981,

М206(04)—83 ’ ’ переклад українською мовою