Читати книгу - "Глитай, або ж Павук"

М а р т и н. На весілля! (Помовчав). П'янюгою мене величаєш, перед людьми зневажаєш? А хто ж довів до цього? Гей, куме, Йосипе Степановичу, стережись!

Б и ч о к (звомпив[3]). Ну, годі, годі! Не возом тебе зачепив… Сідай!

М а р т и н (сів). Мені нічого вже терять, усе рішив; ще душа є у мене, не торгуйся ж з нею, дорого заплатиш! Ціни не складеш!..

Б и ч о к. Ну, просю ж тебе, замовчи!

М а р т и н. Мовчу… (Схилив голову на руку).

Б и ч о к (до Стехи). Почастуйте його, мамо! Позвольте вже вас величать матір'ю!

С т е х а. І вже, яка я мати!

О л е н а. Величайте, величайте! А мене як ви будете величати?

Б и ч о к. Жінкою моєю любою!

О л е н а. А люди як мене величатимуть?

Б и ч о к. Частуйте, мамо!

Стеха частує Мартина.

Яке ж людям діло?

М а р т и н. Не жалуй, стара, наливай повніш! Тепер у тебе зять багатий! (Випив). Ром? Давно я не пив рому! Пам'ятаєте, Йосип Степанович, як ми ще були приятелями і жили у добрій злагоді? Налий, стара, ще! (Випива).

О л е н а (до Мартина). Дивіться, дядьку, якого я собі чоловіка придбала, правда, він ще зовсім молодий?

М а р т и н. О, ще молодий: перша голова на в'язах!

Б и ч о к (убік). От чортяка його притаскала!

О л е н а (до Мартина). Чого ви такі понурі та ніби смутні? Дивіться, яка я весела!..

М а р т и н (мотнув головою). І я зараз повеселішаю! Налий, стара, ще!.. (Випив). І ти, Оленко, пий! Дурниця все — честь, чесне поводження, чесне життя, душа праведна, чуле серце — все дурниця! Гроші всьому голова! Не загадуй наперед, що буде, а живи тим, що сьогодні є!

Стеха частує.

Давай, давай, стара, швидш чарку, поки за серце не вхопило! (П'є). Нехай лучче язик задубіє, щоб заціпило і заніміло у голові! Нехай буде так, як бог звелів. Що ж, я вже й співать почну, так вже до співів і порива!.. Підтягуйте мені!

Співають.

Б и ч о к, співаючи, обійма Олену і цілує.

О л е н а (одпиха його). Ох, як гидко мені! Де пляшка? (Ухопила пляшку). А я буду пити побагато! (Зареготала, мов несамовита, і падає додолу).

Завіса падає

На кону рублена криниця, хрест дерев'яний і верба, далі ледве мріє село. Смеркає.

Через три дні.

Виходять  д в а ч о л о в і к и  з мішками на плечах, з косами і з люльками в зубах.

1-й ч о л о в і к. Не піду я завтра на сходку, хай йому враг, якого я там дідька не бачив? Я лучче одпочинуї За шість день так намахався косою, що й не знаєш: чи кістки там в тобі усередині, чи болячки та пухирі!..

2-й ч о л о в і к. Ну, а як знову накинуть копійки: на земство, на волость, або на школу, або там ще на які витребеньки?..

1-й ч о л о в і к. Нехай накидають, одну шкуру здеруть, а не дві!.. Та й хіба не однаково: чи та копійка у кишені теліпатиметься, чи піде на обчество, папуші тютюну не купиш на неї, так на чортового батька вона мені?