Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Дванадцять оповідань 📚 - Українською

Читати книгу - "Дванадцять оповідань"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дванадцять оповідань" автора Володимир Миколайович Владко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 55
Перейти на сторінку:
— і ракетоплан з невеликою швидкістю йде вперед без дії ракет.

Я підрахував по карті. Від Москви до Фалкленда по прямій лінії було 20 тисяч кілометрів, чверть обводу земної кулі. Від Фалкленда до озера Мічіган за вказаним мені маршрутом, — ще 12 тисяч. А рідини в моїх енергетичних циліндрах було на 50 з лишком тисяч кілометрів. Все гаразд! За п’ятнадцять годин я мушу бути на Фалкленді.

На аеродром мене ніхто не проводив. Я увійшов до кабіни і засунув двері ракетоплана на герметичні запори, старанно перевіривши, чи немає де-небудь щілин, крізь які могло б виходити повітря. Це зовсім не зайве: С-218 розвиває найбільшу швидкість у найвищих шарах атмосфери, на висоті близько 30 кілометрів, де повітря вже сильно розріджене і буквально висмоктує кисень із кабіни.

Гелікоптерний механізм працював бездоганно. Я взяв висоту з місця і пустив у рух ракетний апарат тільки на висоті 25 кілометрів. Переходячи на горизонтальний політ, я за звичкою подивився вгору: високо над собою я помітив довгастий силует ракетного поштового літака, що вийшов півгодини тому з Ленінграда і тепер передавав пошту для Москви маленькому гелікоперові, який піднявся йому назустріч.

У цю хвилину задзвонив мій приймач. Я натиснув кнопку репродуктора. Спокійний голос диктора промовив:

— Це пілот Троянов?

— Так, я слухаю.

— З доручення Комітету передаю вам прізвища метеорологів, що перебувають на східному Фалкленді. Голова експедиції — професор Жан Пелюзьє, його помічник Густав Дюшен, лаборант Еміль Стенуа і художниця Жанна Пелюзьє, дочка професора Пелюзьє. Ви одержали вказівки щодо бухти Оф-Гарборс?

— Так. І про порт Стенлей.

— В експедиції зіпсовано радіопередавальник. Тому вам треба стежити не тільки за радіосигналами, а й за оптичними знаками. У всякому разі робіть розшуки, не підіймаючись вище як на кілометр. Регулярно викликайте експедицію радіом — приймач у них працює. Повідомляйте нас. Майте на увазі: якщо ваш ракетоплан зіпсується, ви зможете одержати засоби пересування тільки в Буенос-Айресі. Далі на південь нічого немає, все вивезено на північ.

— Слухаю.

— Я скінчив. Комітет бажає вам успіху!

Репродуктор замовк. Комітет дуже дбайливий, він уважав за потрібне сповістити мене про Буенос-Айрес на випадок зіпсування мого ракетоплана. Але хіба С-218 може зіпсуватись? Я певен своєї машини, як самого себе.

Далеко внизу, в туманній імлі, піді мною пропливала поверхня землі. Я знов згадав, як описували свої повітряні подорожі люди перших часів авіації, що літали на цих божевільно небезпечних забавках — аеропланах з пропелерами. Вони майже ніколи не піднімалися вище п’яти кілометрів і наївно уявляли, що подолали повітря. Проте, я ставлюсь до цих людей з пошаною, як до героїчних смільців: пускатися літати над океаном на недосконалих тендітних літаках того часу — на мій погляд, було безумством.

Ракетоплан нісся вперед. Ясна година московського ранку змінилася на хмарну; хмари затягли піді мною всю поверхню землі. Але все це не заважало мені. Мій компас та автоматичний показник місця перебування ракетоплана — були надійніші за опуклу карту, яку я бачив під собою до того. Я знав, що вже лечу над Середземним морем, де часті рейси поштових літаків. На моїй швидкості в тисячу кілометрів на годину сутичка була б згубна. Тому я зсунув ракетний руль висоти і піднявся ще вище до п’ятдесяти кілометрів над рівнем моря, куди літаки звичайно не здіймаються. Тут було безпечніше, — і я дав повну швидкість. Показник швидкості дійшов до цифри «1200 кілометрів» — і спинився.

Діставши відносну волю (по прямій лінії ракетоплан ішов дуже надійно і не потребував керування, бо на моєму С-218 було встановлено автоматичний випрямлювач курсу), я згадав, що вже добу не чув нічого про життя Землі. Тому я пересунув ручку керування приймачем на хвилю постійної радіогазети і включив репродуктор. Я почув закінчення фрази:


«… дала позитивні наслідки. Устаткування в повному порядку. Перший вибух станеться об одинадцятій годині тридцять хвилин ночі 21 червня. Другий через п’ятнадцять хвилин і третій — рівно о дванадцятій годині ночі… О дванадцятій годині ночі! Увага! Час повідомляємо за московським поясом. Передаємо дальшу радіограму. Населення південної півкулі майже все перевезено на північ, за екватор. Лишилось лише кілька спеціальних експедицій, за якими послано швидкохідні ракетоплани. Увага! Відомий пілот Олексій Троянов на своєму швидкохідному С-218 вилетів сьогодні на Фалклендські острови по групу метеорологів. Увага! Включіть екрани, передаємо фото Олексія Троянова та його ракетоплана С-218. Увага!»


Ще б пак! Ні, вже екрана включати я не буду. Дивитися на власне обличчя зовсім не так цікаво. А мій С-218 мені надто добре відомий і без радіофотографії.

Я виключив приймач і перевірив напрямок. Внизу купчилися все такі ж самі хмари, в рідких прогалинах між ними видні були сині смуги. Автоматичний покажчик стрілкою відзначив перебування ракетоплана західніше від Африки в просторах Атлантичного океану. Ще далеко, навіть для моєї швидкості в 1200 кілометрів на годину. Що передають далі радіом? Репродуктор знову закінчив фразу:


«…Як гадає астроном Бермігтон, Комета, проходячи дотичною лінією до орбіти Землі, надзвичайно вплине на Місяць. Можна гадати, що наш супутник не зможе витримати притягання Комети і зірветься з своєї орбіти під кутом до Комети. В такому разі Місяць піде між Сонцем та Кометою параболою до орбіти Юпітера. Земля може позбутися свого споконвічного супутника. Це виясниться перед першим вибухом, о десятій годині п’ятдесят п’ять хвилин. Астроном Бермігтон підтверджує, що Місяць зірветься з орбіти і покине Землю. Увага! Астроном Скаутлей заперечує це припущення і доводить, що Місяць тільки змінить свою орбіту на витягнений еліпс, і Земля матиме і надалі свого вірного супутника».


Цікаво, хто з учених правий? Проте, питання про Місяць зовсім не таке істотне. Коли треба побоюватися загибелі цілої Землі, — про Місяць думати не доводиться.

Та й роботи за проектом інженера Андреєва можуть не дати бажаних наслідків. Так запевняють деякі вчені. Я не вчений, я — звичайний пілот. Але, може, саме тому я вірю в проект інженера Андреєва. 21 червня Андреєв обертає земну кулю на велетенську ракету. Ця думка близька мені. Я знаю, що

1 ... 14 15 16 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дванадцять оповідань», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дванадцять оповідань"