Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

Влад входить у мене з нестримною пристрастю, одночасно нахилившись, злегка покусуючи і пестячи язиком мої груди. Я відчуваю наближення оргазму, але в цей момент він пригальмовує і намагається вийти з мене.

– Лана, я зараз...

– Ні, будь ласка, не зупиняйся, тільки не зараз... – я благаю його, сильніше притискаючи до себе.

Помічаю, як він вагається, але вже наступної секунди Влад поновлює свої солодкі тортури.

Черговий оргазм накриває мене різко, як спалах блискавки. Я вже не можу стогнати, а просто схлипую від задоволення. Ще кілька різких поштовхів і я відчуваю, як Влад кінчає в мене. Довго і рясно. Важко дихаючи, він виходить з мене і лягає поруч на ліжко.

Ми лежимо якийсь час у тиші, поки наші серця відновлюють свій ритм.

Раптом він повертається до мене, його обличчя дуже серйозне і висловлює стурбованість.

– Лана, я скінчив у тебе, можуть бути наслідки.

– Нічого не буде, не хвилюйся, у мене зараз безпечні дні, – трохи подумавши, відповідаю я.

Якийсь час він продовжує сканувати мене поглядом, серйозно думаючи про щось.

– Добре, іди до мене, – він притискає мене до себе, і ми засинаємо в обіймах одне одного.

Прокинувшись вранці, я виявляю, але Влада поруч вже немає. Я застеляю ліжко і йду у ванну кімнату. Не поспішаючи вмиваюся, чищу зуби новою щіткою, яку знаходжу в шафці, і переодягаюся у свій одяг.

Спускаючись униз сходами, я помічаю, що в будинку стоїть тиша. Я озираюся на всі боки, сподіваючись побачити хоч когось. Мені стає некомфортно перебувати одній у порожньому будинку.

Спустившись на перший поверх, я чую, як на кухні дзвенить посуд, і упевненим кроком прямую туди. На кухні господарює жінка років п'ятдесяти. Помітивши мене, вона посміхається.

– Добрий ранок, – жінка люб’язно вітає мене.

– Добрий ранок. А Ви випадково не знаєте, де Влад?

– Знаю. У дворі зі своїм сином. Ви можете вийти на терасу і там знайдете його.

– Дякую.

Вийшовши через скляні двері на терасу, я різко зупиняюся, коли помічаю Влада, а поруч із ним якусь дівку. Вона так близько притискається до нього, що в мене виникає непереборне бажання підійти й відтягнути її за патли від свого чоловіка.

Стоп! Я знаю її, вже бачила одного разу. Це ж та сама блондинка з парку.

Вона погладжує Влада по руці і щось шепоче йому на вухо, але по його обличчю видно, що йому це не особливо подобається.

Мабуть, він відчув, що я дивлюся на нього, оскільки в цей момент повертає голову в мій бік. Я вирішую не з'ясовувати стосунків, а просто розвертаюся і біжу нагору, щоб викликати таксі і забратися звідси скоріше.

Я забігаю в кімнату і хапаю свій телефон. За мить з’являється Влад.

– Стривай, що ти робиш? Це не те, що ти подумала. Вона просто подруга нашої сім'ї.

– Вона так притискалася до тебе... зовсім не як подруга.

– Послухай, – Влад бере мене за плечі й розвертає до себе, – між мною і Реґіною нічого немає, вір мені. Я не запрошував її в гості, але, якщо хочеш, я можу попросити її піти.

– Ні, не варто.

– Тоді ходімо вниз, поснідаємо, – Влад бере мене за руку, і ми спускаємося на перший поверх.

Там, у вітальні на дивані сидить ця «подруга».

– Добрий ранок, – з очевидним невдоволенням вона вітається зі мною.

– Добрий, – мені не дуже комфортно перебувати в її компанії.

А Влад тим часом знайомить нас.

– Ну, що, ходімо снідати, – пропонує він.

Жінка, яку я вже бачила, пурхає на кухні. Побачивши нас, вона привітно посміхається.

– Сніданок уже на столі. Владиславе Ігоровичу, якщо я Вам більше не потрібна, я б хотіла відпроситися. Мені потрібно до лікаря, я вже записалася на прийом.

– Без проблем. Дякую Вам.

Кухарка прощається з усіма і йде.

На столі стоять тарілки з вівсяною кашею з ягодами, тарілка з млинцями, 2 види джему, мед, свіжі булочки і свіжозварений чай.

Чесно кажучи, під пильним поглядом цієї Реґіни мені шматок у горло не лізе. Вона раз у раз невдоволено поглядає в мій бік.

Після сніданку, я збираюся їхати додому, про що повідомляю Владу.

– Я відвезу тебе.

– Добре, – згідно киваю.

Ми під'їжджаємо до мого будинку. Повернувшись до мене, Влад запускає руку в моє волосся на потилиці і тягне на себе. Він цілує мене пристрасно, вимогливо, міцно притискаючи до свого тіла.

Мені добре, я насолоджуюся поцілунком, але через якийсь час відстороняюся.

– Мені вже час. Бувай.

– Я зателефоную, – Влад проводить пальцями по моїй вилиці і відсторонюється.

***