Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

-Іскра, я втомився від твого скиглі -грубо відрізав кіт- Чим ти незадоволена? Ну, народився Вихор схожим на Туман, хіба це щось означає? Скажи мені хіба Туман схожий на свого батька? Я взагалі не знаю, в кого пішов. Моя мати чорно-сіра, тато темно-сірий, бабуся взагалі біла! Хіба я схожий на них? Тим більше наскільки мені відомо, мати Тумана, Королева Елія, не була схожою на своїх батьків, забарвленням вона пішла в свою тітку Тія, яка була Кормицею всіма улюбленого Тумана. Тому припиняй трястися як заєць!

Іскра була шокована Горіхом, але не наважилася сперечатися зі своїм "чоловіком". Іскра села біля входу печери “Може бути Горіх правий? Чого я боюсь? Скільки котів і котів народжуються не схожими на своїх батьків, ніхто не каже, що вони не рідні їм. Горіх взагалі незрозуміло в кого пішов, може, був далекий родич темно-коричневого забарвлення? Справді, чого я боюсь? Горіх і Туман як не як родичі, їхні батьки були народжені від одного кота, тому не здивовано, що Вихор схожий на Туман. О, Батьки, кого я намагаюся обдурити? Саму себе? Я ніколи не забуду, що народила малюків від Туману, а не від Горіха!” Надалі Іскра намагалася не порушувати цієї теми, як їй наказував Горіх. Але все ж таки на душі у кішки було неспокійно. Навіть якщо ніхто не впізнає правду. Туман же не дурень, він обов'язково добиватиметься правди. Минали дні, Вихор та Яструб потроху зростали та міцніли. Всі бачили, що ці кошенята в майбутньому будуть великими котами. Їм навіть у такому юному віці вдається перерости своїх однолітків. Горіх пишався цим

-Як чудово. Подивися Іскра, наші хлопчики не на жарт наздоганяють у зростанні інших кошенят. Дивишся вони так нас переростуть -кішка тихо засміялася. Темно-коричневому неодноразово хотілося поставити кішці одне питання “Коли над спільними кошенятами почнемо думати”, але кіт боявся налякати, розлютити палеву своїм питанням

-Що правда то правда. Ще Листя в день пологів говорило, що кошенята більші за своїх однолітків. Щодня дякую Предкам за такий прекрасний дар. Це щастя бути матір'ю. Я так боялася народжувати того дня

-Нічого. Усі чогось бояться робити вперше. Згодом звикнеш до цього. Я сьогодні повертаюся до табору, чи тобі щось принести з табору, чи комусь передати треба? Я йду ненадовго, на кілька днів

-Ні, нічого не потрібно, у нас все є. Годівниця вчора принесла мені різні трави для малюків від Листя

-Добре, як скажеш. Ти сама коли до табору підеш? Подивишся як поживають твої одноплемінники?

-Ти Хочеш щоб я потрапила на очі Тумана? Ні, дякую! Я краще тут житиму, ніж там у таборі!

-Дарма ти так. Рано чи пізно правда розкриється. Гаразд, твоя справа. Роби як знаєш, я не буду мучити тебе

Горіх, як і обіцяв, повернувся на кілька днів у табір. Ніхто не ставив питання, чому Горіх більшу частину часу живе у Водоспаді. Водоспад хоч місце для годувальниць з кошенятами, вхід котам туди не заборонено

-Горіх, як я рада що ти прийшов до нас. Ти все у Водоспаді живеш. Про нас забув, що там робиш?

-Живу бабуся. Допомагаю Годівницям з кошенятами. Вони в них такі спритні, щойно встигаєш за ними!

-Як приємно, що в мене онук такий дбайливий. То ти не збираєшся від нас йти? Щоправда, Горіх?

"Я б пішов, якби не Іскра з малюками" -подумав принц -Бабуся, забудь про це. Я ж із тобою зараз?

-Так -зітхнула кішка -Просто, я боюся що не зможу пережити твій догляд. Подивися на Миру, вже скільки часу минуло, а вона все сумує за доньками. Здається вона так за Грандом не сумувала, як за донечками

-Гранд її чоловік. Квітка і весна її дітей. Хіба не кожна мати хвилюватиметься за своїми дітьми? Її можна зрозуміти. Шкода, що вони пішли, але тут уже нічого не вдієш. Як кажуть, що сталося того не змінити

-Який ти в мене розумний, Горіх! Весь у своїх батьків! Сподіваюся у майбутньому твої діти будуть такими ж розумними як ти! Горіх, вибач мені за запитання, ти у Водоспаді випадково не надивився якусь молоду Годівницю? Адже ти не тільки кішкам там допомагаєш з кошенятами. У тебе там напевно наречена є?

- Що ти бабуся? Яка ще наречена. Я просто кішкам допомагаю. Невже ти перестала мені вірити? Я тобі говорю чисту правду, не віриш піди туди і перевір все сама

-Добре Горіх, пробач. Сказала зайвого. Звичайно, вірю тобі! Як не вірити? Ти ж не станеш мені брехати!

“Пробач бабусю, що змушений брехати тобі про Іскру. Я не маю іншого вибору. Як би бабуся справді не надумала піти до Водоспаду. Ох, що тоді буде? Батьки, не дозволяйте їй йди до Водоспаду”. Хоч Іскриста Вода довіряла своєму онуку, вона бачила, що Горіх щось приховує “Невже в нього там сім'я? Іншого пояснення я не бачу. Ось тільки особисто я туди піти не можу, він одразу зрозуміє, навіщо я туди пішла. Як дізнатися в чому секрет? Ох, я не заспокоюся доки не впізнаю всю правду. Що ж ти онучок приховуєш від рідної бабусі?”. Біла кішка довго думала, як їй розкрити секрет Горіха, хто б міг їй у цьому допомогти. Аж раптом відповідь на її запитання тут же знайшлася. Точніше Іскриста Вода побачила в таборі колишню годувальницю Наслідного Принца “Ось вона мені точно може допомогти. Здається Тія у пошуках нового вихованця. Якщо вона туди піде з новим вихованцем, ніхто не здогадається, що вона виконує моє таємне прохання, простежити за Горіхом. А ще дізнатися, як там поживає Іскра. Серцем відчуваю, що там не все так просто, як може здатися для початку”. Іскриста Вода довго пояснювала Тії своє прохання. Золотиста не схвалювала задум Королеви-матері

-Ваша Величність, що ви мене просите, це неприйнятно. Як можна стежити за принцом Горіхом?

Іскриста Вода похитала головою -Тія, адже ти мати, повинна мене розуміти! Моя дочка давно померла, все, що в мене від неї залишилося, то це мій онук Горіх. Якщо з ним щось трапиться, я цього не переживу! Горіх мало не пішов із племені. Його щось тримає тут. Він надто багато часу проводить у Водоспаді. Що там таке?

-Хіба у вас є причина йому не довіряти? Наскільки я знаю Горіх, завжди вважав за краще говорити жорстоку правду, ніж брехати. Так завжди про нього говорила його Годівниця. Хіба він став би брехати своїй рідній бабусі?