Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- То он чого його вбили, - неголосно сказала вона, відводячи нарешті очі від Фреда й Джорджа. - Коли Боуд намагався викрасти ту зброю, з ним сталося щось незрозуміле. Мабуть, вона сама або все, що її оточує, зачакловані захисними чарами, щоб ніхто не міг до неї доторкнутися. Ось чому він лежав у лікарні Святого Мунґо, щось сталося з його головою, і він не міг розмовляти. Але пам'ятаєте, що нам сказала цілителька? Боуд почав одужувати. А це для них був би завеликий ризик. Тобто, коли він торкнувся до зброї, то отримав такий шок, що той міг послабити дію «Імперіуса». А якби до Боуда повернувся дар мови, він міг розповісти, що з ним було. Тоді б усі довідались, що його посилали викрадати зброю. Авжеж, Луціус Мелфой легко міг його зачаклувати. Він же постійно стирчить у міністерстві.

- Він там тинявся навіть тоді, як було слухання моєї справи, - підтвердив Гаррі. - Був... стривайте... - згадав він. - Він того дня був у коридорі, що веде до відділу таємниць! Твій тато казав, що він, можливо, хоче винюхати, як пройшло слухання. А що, як...

- Стержис! - приголомшено вигукнула Герміона.

- Що? - отетерів Рон.

- Стержис Подмор... - ледь чутно сказала Герміона, - був заарештований за намагання пройти у двері! Луціус Мелфой міг зачаклувати і його! Мабуть, він це зробив у той день, коли ти, Гаррі, його там бачив. Стержис мав Дикозорів плащ-невидимку, так? А що, як він стояв на чатах біля дверей, невидимий, і Мелфой почув, як він поворухнувся... або здогадався, що там хтось стоїть... або просто виконав закляття «Імперіус» на той випадок, якщо там є вартовий? І ось, коли Стержис мав наступну нагоду... можливо, коли знову настала його черга вартувати... він спробував проникнути у відділ, щоб викрасти зброю для Волдеморта... Роне, та заспокойся... Але його впіймали й запроторили в Азкабан...

Вона глянула на Гаррі.

- А тепер Руквуд сказав Волдемортові, як добратися до зброї?

- Я не чув усієї розмови, але так воно звучало, - відповів Гаррі. - Руквуд там працював... а може, Волдеморт доручить це зробити самому Руквуду?

Герміона кивнула, хоч думала явно про своє. А тоді зненацька сказала: - Гаррі, але ж ти не повинен був усе це бачити.

- Що? - розгубився він з несподіванки.

- Ти мав би вже навчитися не допускати у свій мозок таких видив, - суворо зауважила Герміона.

- Та я знаю, - погодився Гаррі. - Але...

- Думаю, треба забути все, що ти бачив, - рішуче сказала Герміона. - І ти тепер повинен значно старанніше опановувати блокологію.

Гаррі так на неї розсердився, що не розмовляв аж до вечора, який виявився доволі неприємним. Учні або обговорювали в коридорах втечу смертежерів, або ж висміювали жахливу гру ґрифіндорців проти Гафелпафу. Слизеринці так голосно й безперервно виспівували «Візлі - наш король», що роздратований Філч урешті-решт заборонив будь-які співи в коридорах.

Наступні дні були не кращі. Гаррі отримав ще дві оцінки «Ж» за настійки, він і далі сидів мов на голках, не знаючи, чи виженуть з роботи Геґріда, а ще ніяк не міг забути сон, у якому був Волдемортом, хоч і не говорив більше на цю тему з Роном і Герміоною, бо не хотів чути від неї чергових дорікань. Йому дуже хотілося обговорити сон з Сіріусом, але про це годі було й думати, тож він намагався заштовхати згадку про сон у якнайдальший закуток мозку. Та, на жаль, навіть якнайдальші закутки не були вже такі безпечні, як раніше.

- Уставай, Поттере.

Минуло вже кілька тижнів після сну про Руквуда, а Гаррі й досі опритомнював навколішки у Снейповім кабінеті, намагаючись очистити голову від усього зайвого. Щойно його знову змусили відтворити потік найдавніших спогадів, про існування яких він і не здогадувався. Переважно вони були пов'язані з приниженнями, яких він зазнавав від Дадлі та його зграї ще в початковій школі.

- Отой останній спогад, - спитав Снейп. - Що то було?

- Не знаю, - втомлено підвівся з підлоги Гаррі. Йому дедалі важче було виділяти окремі спогади з потоку образів та звуків, викликаних в його уяві Снейпом. - Ви маєте на увазі той, де мій двоюрідний брат замикав мене в туалеті?

- Ні, - заперечив Снейп. - Той, де в темній кімнаті стояв навколішки якийсь чоловік...

- Це... нічого особливого, - буркнув Гаррі.

Темні Снейпові очі пронизали Гаррі. Пригадуючи, що Снейп назвав зоровий контакт вирішальним фактором виманології, Гаррі закліпав очима й відвернувся.

- Звідки в твоїй голові взявся той чоловік і та кімната, Поттере? - запитав Снейп.

- Це... - відповів Гаррі, не дивлячись на Снейпа, - це був... звичайний сон.

- Сон? - перепитав Снейп.

Запала мовчанка, під час якої Гаррі уважно розглядав велику мертву жабу, що плавала в банці з фіолетовою рідиною.

- Поттере, ти знаєш, чому ми тут стирчимо? - сказав Снейп низьким погрозливим голосом. - Знаєш, чому я присвячую свої вечори цій нудній праці?

- Так, - розгублено відповів Гаррі.

- То нагадай мені, Поттере, чого ми тут.

- Щоб я оволодів блокологією, - тепер Гаррі розглядав мертвого вугра.

- Правильно, Поттере. І хоч який ти нетямущий - Гаррі з ненавистю зиркнув на Снейпа, - ...але після двох місяців занять міг би досягти, мені здається, хоч якогось успіху. Скільки ти ще бачив снів про Темного Лорда?

- Тільки цей один, - збрехав Гаррі.

- Можливо, Поттере, - сказав Снейп, примруживши свої темні холодні очі, - насправді тобі подобаються твої видіння й сни? Може, ти тоді відчуваєш себе інакшим... важливішим?

- Це не так, - заперечив Гаррі, зціпивши зуби й стискаючи в руці чарівну паличку.

- От і добре, Поттере, - холодно сказав Снейп, - бо ти не інакший і не важливіший, і не тобі з'ясовувати, що каже смертежерам Темний Лорд.

- Авжеж, це ваша робота, - огризнувся Гаррі.

Він