Читати книгу - "Теорія права і держави: Підручник."

мета (спеціальноюридичні і технічні, матеріальні й інтелектуальні, прості і складні тощо). Способи - конкретний шлях досягнення мети при використанні засобів і за наявності конкретних умов і передумов (загальносоціальні, юридичні, технічні). Методи - сукупність способів і засобів, за допомогою яких досягається мета (результат). Результати - підсумки юридичних дій, досягнення (повне, часткове) поставлених цілей, їх закріплення у правовому акті-документі (нормотворчому, правозастосовному тощо) певної юридичної форми.

учасник експерименту, посередник у вирішенні конфліктної ситуації, працівник інформаційного центру та ін.).

Об'єкти юридичної практичної діяльності різноманітні, тому що люди вступають у них для задоволення різних потреб й інтересів (права, обов’язки, законні інтереси суб’єктів права; юридичні документи й ін.). Об’єктами юридичної практики можуть бути: матеріальні і нематеріальні блага; предмети реальності, процеси і стани природного середовища; суспільні відносини; дії або бездіяльності людей; інші предмети і явища, що включені в конкретний юридичний процес і спрямовані на задоволення суспільних, групових і особистих інтересів.

Динаміка юридичної практичної діяльності виявляється, як правило, у діях і операціях - цілеспрямованих, планованих - це повсякденний пошук правового матеріалу, його читання, обробка, урахування можливих зауважень колег, необхідні поїздки з метою одержання цього матеріалу й ін.

Типові елементи юридичних дій і операцій:

• програмування пошуку, пошук фактичної правової інформації, її перевірка й оцінка, проведена з дотриманням свободи вибору методів і урахуванням формальної визначеності виконуваної роботи;

• підбір правових норм і одержання юридичного висновку як прояв певного ступеня творчої самостійності при вирішенні юридичних справ і правових завдань;

• ведення в правових рамках переговорів, виступів у судах та інших органах, посередництво у процесі вирішення конфліктів, що не виключає певного ступеня ризику;

• підготовка й оформлення правових документів у вигляді рішень, довідок, пропозицій; розробка та обґрунтування позиції, що передбачає певний темп і безперервність виконання роботи; залучення технічних засобів;

• контроль над процесом і результатами будь-чиєї діяльності та підконтрольність, підзвітність і відповідальність власної діяльності та ін.

Результати юридичної практичної діяльності - з’ясування ступеня відповідності юридичних дій і операцій поставленим цілям (відхилення від цілей, досягнення нових цілей у результаті юридичної діяльності і т. п.). Найбільш оптимальним результатом юридичної практики є виконання поставлених цілей.

§ 3. Юридичний процес, його співвідношення з юридичною процедурою

Юридичний процес (від лат. processus - рух уперед) - урегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів, що виражається в системі їхніх процесуальних дій з підготовки, прийняття і документування юридичних рішень загального й індивідуального характеру. При цьому відповідно до процедурно-процесуальних норм застосовуються норми матеріального права, вирішення індивідуально-конкретних справ і фіксується їх розгляд у правових документах.

Ознаки юридичного процесу:

1) різновид соціального процесу, що притаманний будь-якій юридично значущій діяльності;

2) має юридичну природу, його призначення - провадження юридичних справ (правопорушення, спори про право, скарги й ін.);

3) регламентується процесуальними нормами національних і міжнародних актів, на основі яких здійснюється;

4) є владною діяльністю уповноважених суб’єктів - компетентних органів і посадових осіб;

5) складається з процесуальних стадій - сукупності процесуальних дій, пов’язаних найближчою метою;

6) має на меті прийняття юридичних рішень загального (нормативні акти) або індивідуального (правозастосовні акти) характеру;

7) фіксується, як правило, у документально оформлених правових актах різними технічними засобами.

Юридичний процес - збірне наукове поняття, що є формою перетворення юридичних ідеальних моделей, закріплених у національному законодавстві й у міжнародних актах, на реальну систему правовідносин з її процедурною стороною, спрямованою на досягнення юридичного результату (мети).

Не слід ототожнювати юридичний процес і матеріальну процедуру, хоч їх і поєднує те, що вони є формами руху (зміни) правової матерії. Звичайне здійснення регулятивних норм не має потреби у процесі (порядок одержання пенсії, нагород і т.п.). Тільки особливий спосіб зв’язку з матеріальними регулятивними правовідносинами дає змогу відокремитися процесуальним нормам і відносинам у юридичний процес. Так, державний орган, як правило, реалізує свою компетенцію в рамках матеріально-правової процедури. Наприклад, державні виконавці, виконуючи рішення державного органа (суду, нотаріату й ін.), здійснюють свої компетенційні дії примусового характеру в матеріально-правовому порядку. Лише за наявності спору в правовому змісті та зверненні з адміністративним позовом щодо дій державних виконавців до державного органу, який уповноважений вирішувати адміністративні спори, настає розгляд справи, здійснюється юридичний (адміністративний) процес. Отже, матеріально- правова процедура і юридичний процес - не те саме.

У рамках юридичного процесу існують юридичні процедури, при цьому юридичний процес і юридична процедура співвідносяться як загальне і часткове. Процесуальні правові