Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю 📚 - Українською

Читати книгу - "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю" автора Чайна М'євілль. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 150 151 152 ... 189
Перейти на сторінку:
звіру було не до нього, він хвилювався за потомство.

Повернувши голову, Айзек зрозумів, що какти в кінці вулиці теж почули шум. Звідти їм не було видко вікна і тварюки, що крізь нього пробиралася. Зате добре бачили скрадливу опецькувату постать Айзека.

— Чорт! — гаркнув він і кинувся навтьоки.

Навздогін летіли крики. Один голос, найгучніший, коротко вигавкував накази. Декілька бійців відділилися від товаришів коло будинку й побігли прямо на Айзека.

Бігли какти не надто швидко, та й Айзек не був вправним бігуном. Грізна зброя в руках ніяк не перешкоджала їхньому рухові. Айзек щосили газонув.

— Та я ж на вашому боці! — даремно кричав він, поки біг.

Чоловіка не почули, а якби й почули, навряд чи розгублені, налякані й агресивні какти погодилися б його вислухати, перш ніж убити.

Бійці вигукували щось до інших патрулів. Із сусідніх вулиць долинали крики у відповідь.

Із провулка шваркнула стріла й, ковзнувши повз Айзека, глухо ввійшла в чиюсь плоть позаду. Один із переслідувачів застогнав, лайнувся. Айзек розгледів у темряві провулка знайомі силуети. З тіней вийшла Пенджфінчесс, ще раз натягуючи тятиву, й крикнула йому поспішати. За нею з мушкетоном стояв Танселл, непевно цілячись прямо над її головою. Неспокійно обзирав силуети позаду Айзека. Теж щось викрикнув.

Трохи далі ховалися скоцюрблені Дерхан і Лемюель з Яґареком. Яґарек тримав напоготові згорнутий кільцями батіг. Айзек добіг до товаришів.

— Де Сед? — крикнув Танселл.

— Мертвий, — відповів Айзек.

Танселл застогнав від страшної муки. Пенджфінчесс не підвела очей, тільки рука судомно сіпнулася, ледь не виронивши стрілу. Вона почекала і знову прицілилася. Танселл пальнув над її головою й поточився од віддачі. Велика хмара картечі пролетіла над головами кактів.

— Ні! — закричав Танселл. — Джаббере, ні!

Він дивився на Айзека з мовчазним благанням сказати, що це неправда.

— Мені шкода, друже, але треба звідси валити, — нетерпляче промовив Айзек.

— Він має рацію, Тане, — змучено, але твердо згодилася Пенджфінчесс.

Вона пустила ще одну стрілу з підпружиненим лезом, стесавши дебелий шмат кактусової плоті. Відтак наготувала лук до третього пострілу.

— Тікаймо, Тане. Без роздумів, біжімо.

Почувся пронизливий стрегіт, і в цегляну стіну над головою Танселла влетів шакрі кактів. Увігнався глибоко, накривши землю кришивом штукатурки.

Загін кактів неухильно наближався. Вже можна було розгледіти перекошені від люті обличчя.

Пенджфінчесс почала задкувати й смикнула за собою Танселла.

— Ходімо! — крикнула вона.

Танселл, стогнучи й бурмочучи, послухався. Він упустив зброю; пальці крючились у відчаї, мов пазурі.

Пенджфінчесс бігла й тягла за собою Танселла. Інші — слідом за нею по складному лабіринту завулків, через який вони сюди потрапили.

Повітря позаду гуло від снарядів. Шакрі й метальні сокири-ножі різко свистіли повз утікачів.

Пенджфінчесс бігла й плигала неймовірно спритно. Час від часу водяниця зупинялася, щоб вистрілити, майже не цілячись, і продовжувала бігти.

— Конструкти? — крикнула вона Айзекові.

— Розйобані, — прохрипів він. — Ти знаєш, як вернутися до каналізації?

Вона кивнула й різко завернула за ріг. Інші — за нею. Коли Пенджфінчесс пірнула в непоказний завулок біля каналу, де вони ховалися, Танселл раптом пішов назад. Обличчя побагряніло. У кутику ока лопнула крихітна судина.

Він плакав кров’ю. Не змигнув. Не втер червоні сльози.

Пенджфінчесс вибігла на вулицю й закричала, щоб він не клеїв дурня. Його кінцівки шалено тремтіли. Він звів покручені руки, й Айзек побачив жахливо надуті вени, немов карта на шкірі.

Танселл крокував назад, до повороту, звідки мали з’явитися какти.

Пенджфінчесс крикнула до нього востаннє, а потім могутнім стрибком перемахнула через напіврозвалену стіну й веліла решті пробиратися услід.

Айзек хутко позадкував до потрісканої цегли, не відводячи очей від усе меншої постаті Танселла.

Дерхан видерлася на стіну і, повагавшись мить, плигнула у дворик, де водяниця вовтузилася з лядою люка. Менш ніж за дві секунди Яґарек переліз через стіну й опинився на тому боці. Айзек вчепився руками в цеглу й ще раз озирнувся. Провулком швидко біг Лемюель, не звертаючи уваги на ошалілу постать Танселла позаду.

Танселл стояв скраю провулка. Тіло чоловіка здригалося від натуги й тавматургічного струму, волосся стало сторчма. Айзек помітив, як від нього відскакують чорні, мов смола, іскри й електричні дуги енергії. Могутній заряд шпарко пробивався з-під його шкіри, чорний як ніч. Він виблискував у негативі антисвітлом.

Какти повернули за ріг і наштовхнулися на Танселла. Авангард групи отетеріло спостерігав за дивною, мерехтливою постаттю з погнутими, як у мстивого скелета, руками, від якої тріщало заряджене тавматургонами повітря. Не встигли вони оговтатись, як Танселл загарчав і вибухнув розпеченими громовицями чорної енергії.

Вони прокотилися в повітрі, немов кульові блискавки, й врізалися в декількох кактів. Чародійські удари розплескувалися об жертв, розсіюючись під шкірою, потріскуючи у венах. Декілька кактів відлетіло назад, гуркнувши на мощену доріжку. Один вже не рухався, інші корчилися й вили від болю.

Танселл підняв руки вище, йому назустріч вийшов воїн, занісши над плечем бойову сокиру, й метнув її по величезній дузі.

Масивна зброя вдарила Танселла в ліве плече. Від доторку до шкіри вмить утворився нульовий заряд, що із шипінням пробіг усім тілом чоловіка. Нападника смиконуло жахливим спазмом й відкинуло назад силою струму, з розтрощеної руки бризнула живиця. Однак імпульс його потужного кидка нагнав Танселла, стесавши, зрізавши шари жиру, крові й кості, розпанахавши його від плеча до грудини. Зброя застрягла над животом, коливаючись з боку на бік.

Танселл заскавчав, немов пес. Із рани вирвався темний нульовий заряд і полилися густі струмені крові. Він упав на коліна, звалився на землю. Набігли какти, добиваючи уже напівмертвого чоловіка.

Айзек не стримав зболеного крику й виліз на стіну, замахав руками Лемюелю. З іншого боку Дерхан з Пенджфінчесс уже вдалося відкрити прохід до підземного міста.

Какти не здавалися. Ті, що не дубасили труп Танселла, бігли навздогін за Айзеком і Лемюелем, загрозливо вимахуючи зброєю. Коли Лемюель добіг до стіни, свиснув шакрілук. Почувся м’ясистий удар, Лемюель скрикнув і впав.

Глибоко в спину, трохи вище сідниць, увігнався зубцюватий чакрі. Його срібні краї стриміли з рани. Рясно шумувала кров.

Лемюель глянув угору, Айзекові в обличчя, й жалібно скрикнув. Ноги нестримно дрижали. Він молотив руками, збиваючи цегляний пил.

— Боже, Айзеку, поможи ж мені, благаю! — заволав він. — Мої ноги... О Джаббере, о боги, боги...

Він закашлявся й виплюнув великий згусток крові, що страхітливо й повільно стікав підборіддям.

Айзека пронизав жах. Він дививсь униз на Лемюеля, в повні страху

1 ... 150 151 152 ... 189
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю"