Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні 📚 - Українською

Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Служниця для божевільного графа" автора Делісія Леоні. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 152 153
Перейти на сторінку:

— Ні, годі. Ти закінчила Академію, що нам тепер заважає стати щасливими батьками? – насупився він.

— А як же моя практика лікаря? Ти ж казав, що дозволиш мені працювати…

— Звичайно, дозволю, якщо у тебе залишиться час після мене і ... трьох дітей.

— Що? - вигукнула я, але мене швидко забрали хвилі найприємнішої насолоди.

Зізнатися... я не прагнула вже працювати так, як раніше. Настав час саме для нас двох. Академія стала для мене… сходинкою, щоб стати вищою за саму себе. Так, я носила титул графині де Лівон, але часом я згадувала, хто я насправді. Реса. Сирота. І також згадувала відмову короля дати дозвіл на шлюб зі мною Віторові. Навіть незважаючи на те, що ми врятували його життя.

Вітор зажадав тоді від Його Величності списати його з королівської служби. Король розлютився, погрожував навіть відібрати титул, але Вітор стояв на своєму. Аурі вчинила саме так, як обіцяла. Тому їхній шлюб анулювався. Королю після довгих розмов з графом довелося поступитися лише одному: він списав його зі служби, але залишив титул.

Нам довелося залишити королівство.

Вітор розповів мені про первородну магію і про ту війну, яка тривала в королівстві між двома силами. Навчаючись в Академії, я взяла курс сплетіння магічних ниток, і вже маючи свій досвід, зрозуміла одне: видозмінювати магію в тілі людини можна до нескінченності. Зараз уже неможливо сказати, що магія, яка тече в Його Величності – та сама, перша, яка виникла ще в ті далекі часи. Я була впевнена, що навіть неможливо було відстежити скільки разів вона зазнавала змін. Академія дала мені знання, які я змогла поєднати зі своїм уже великим багажем досвіду. Через деякий час я вже могла спостерігати, що магніті Вітора починають вживлятися, повільно, але все ж таки вони перетворювалися на… звичайні магніті, що нічим не відрізняються від його минулих. Хімію магій повністю не вивчено.

По суті, ми всі є носіями первородної магії. Її частки назавжди залишаються у нашій ДНК магії. Рано чи пізно видозміни все одно відбулися б. Це як… еволюція. Найменший вірус може зробити нас або сильнішим, або вбити. Проникаючи в магполе для лікування, лікарі використовують свою магію, яка вже є чимось на кшталт «паразита».

Прагнення кожної з двох сторін знищити один одного… виглядало настільки дурним. Я, з погляду лікаря, трішечки вченого-аматора, могла з повною відповідальністю заявити, що між нами всіма немає різниці. Викликали лише страх такі вчені, як професор Шолла. І такі біоматеріали як паразит. Але так само, як і будь-яка отрута, придумана для вбивства людини, паразит був створений саме з цією метою. Різниця виявилася лише в тому, що «паразит» професора Шолла був справді вбивцею всіх видів магії. А «паразит», який був використаний багато століть тому…

Поки я жила в палаці, я прочитала книги про історію первородної магії, війну та її винищення. Але не змогла знайти доказів того, що хтось створив паразита-вбивцю. За даними очевидців тих років, випадки видозміни магії траплялися у віддалених поселеннях, зрідка у столиці. Це привело мене до думки, що зміни відбулися з якоїсь іншої причини. Можливо, щось було у воді чи у повітрі? Люди змінилися. Хтось став сильнішим, хтось слабшим, хтось помер, а у когось «імунітет» був сильним і він зберіг свій первозданний вигляд.

Війна почалася через жадібність і прагнення до влади, але я вже не збиралася копатися в чужих помилках. Переконати дві сторони буде неможливо. Тепер я виразно розуміла ставлення короля до мене. Було, звичайно, прикро, але… я була щаслива поряд із Вітором і це було головне.

Так, нам довелося залишити королівство і оселитися у новому для нас місці. У великому новому місті, у новому королівстві, де нас не знали. Ми повінчалися у невеликому храмі без дозволу королів. Перед богами я була законною дружиною Вітора. Я закінчила Академію, стала лікарем, отримала спеціалізацію. Тут ніхто не знав, що я сирота, реса. Мене прийняли вже як графиню де Лівон. Але я хотіла, щоб Вітор пишався мною, щоб у мене була освіта, і ніхто не зміг йому дорікнути, що його дружина… колишня служниця. І мій чоловік мене підтримав, бо зрозумів, що це важливо саме для мене. Я знала, що йому було начхати на все, адже головне – я тепер його дружина. Але він терпляче чекав ці роки, поки я здобувала освіту.

Я не могла повірити, коли дізналася, що, будучи служницею, Вітор переписав на моє ім'я весь свій стан. Він зробив це відразу після того, як король повідомив йому про шлюб з Аурі. Він уже тоді дбав про мене.

Щодо Соура, то його більше ніхто не бачив. Тихіш розповів, що вночі дворецький прийшов до кабінету і зібрав усе зі столів та й пішов. Лише вранці він дізнався, що він зник.

— Як ти гадаєш, а наші сни — це теж якась магія? - запитала я, лежачи у чоловіка на плечі. Я водила пальчиком по його грудях, а його рука лежала у мене на стегні, також лагідно погладжуючи шкіру.

— Не знаю, кохана, — він цмокнув мене в лоба. - Ти ж у нас учений-лікар?

— Я ніколи ні про що подібне не чула, - прошепотіла я.

— Може... це подарунок богів? – припустив Вітор. – Знаєш, ці сни рятували мене. Спочатку, я не міг говорити і намагався уві сні довести тобі, що ти маєш піти від мене. Потім, коли наші сни стали більш... хвилюючими і пристрасними... я вже не хотів тебе відпускати. Ти не відпускала мене ні уві сні, ні наяву, примушуючи почуватися живим.

— Тоді боги повинні подарувати нам і дітей, — тихо уклала я.

1 ... 152 153
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"