Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

-Аїдо, якщо ти так вирішила мені помститися — не роби цього! Пробач! Я повний телепень, що тоді наговорив зайвого, що не повірив тобі!

-Принце, стали пельку! Люба майбутня королево, я вас слухаю. - Знову цим солодко притомним голосом говорив цей придурок.

-Сподіваюсь для тебе не стане перешкодою на шляху матеріалізація магії. - Аїда все наближувалась до Синього Вогню, а напруга міг магів все зростала. Я відчував, що щось не так. Що щось утримує мене від бажання прямо зараз зрушити з місця і забрати її назад! Але що, я не міг зрозуміти, не зараз ... - Я не знаю на достатньому рівні як працює ця схема, коли із мага забирають дар. Але вже знаю як силу замочити в предмет і зробити його своїм таким собі амулетом. - Аїда зняла з шиї довгу нитку із червоним каменем і підійшовши до чоловіка тримала його на витягнутій руці. - Але перед тим, як я тобі його дам, я маю впевнитися в тому, що ти виконаєш свою частину угоди!

-Клянусь, королево, я піду звідси в той момент, як тільки відчую твою магію в своїй крові. І армія піде за мною. На вас ніхто не нападатиме.

  Я вже не бачив обличчя Аїди. Дівчина стояла до мене напів боком, тож я міг тільки здогадуватися як вона реагує на всі ці слова. Про що вона думає взагалі в цей момент. Як вона може так спокійно там стояти знаючи, що веде себе на вірну смерть?!

-Добре, я тобі вірю. Амулет із силою вогню твій. 

  Аїда протягнула нитку чоловікові, який не мав на думці ані краплі добра. Чоловікові, який наразі є нашим головним ворогом! Чим ти думаєш, жінко!?

-Ні, все, я так більше не можу! 

-Вільяме, стій на місці!

  Тільки-но хотів я побігли вперед до Аїди, як наштовхнувся на якусь невидиму стіну і відлетів на кілька метрів назад. Тіло покрилося мурахами від різкого розряду струмом, а дихання стало повільнішим.

-Ти слухати мене коли навчишся?! - Підбігла хутко Кара із якимось хлопцем, чия зовнішність наразі виглядала для мене як скупчення пікселів. Хлопець допоміг мені піднятися на ноги, а дівчина продовжила мене сварити. - Аїда виставила захист відразу як переступила лінію магів. Вона б не дала тобі зараз наблизитися і заруїнити її «геніальний план».

  Над головами просвистів ріжучий звук крил птаха і галасливе: «КАААР!» пролунало по всій території академії.

-Генрі, невже ти таки вирішив з'явитися на такому важливому моменті для свого батька?

-Батьку, схаменися! Я прошу тебе! Не роби цього! Ти не повернеш батьків до життя ти тільки гірше зробиш! Прошу тебе, батьку, полетіли додому? Давай забудемо все і почнемо з нового чистого аркуша? Полетимо кудись на відпочинок, як і мріяли! Давай? Ну, батьку, не мовчи, прошу!

-Генрі, досить! 

  Різкий звук огоушив моментом всіх довкола. 

  Звук, неначе хтось кігтями по товстому льоду пройшовся. Піднявши очі я жахнувся:

  Генрі, а точніше його крижана статуя, стояла біля Синього Вогню з переляканим виразом обличчя. Крижана рука молодого хлопця вчепилася мертвою хваткою в руку батька, в надії, що його бажання здійсниться. 

-НІ! 

  Пролунав цього разу ще болючіший для мене крик. Аїда впустила амулет на землю і підбугла до крижаної статури старого знайомого.

-Генрі! -Ректор спробував побігли до хлопця так, як раніше це зробив я і натрапив в ту ж саму пастку. Чоловіка відкинуло на декілька метрів і сильно вдарило головою об землю.

-Вааседал Дмитрович! - Декілька хлопців підбігли до ректора перевіряючи, чи все із ним в порядку.

  Хоча і було страшно за життя, але я був впевнений — цей точно виживе. Ректор і мене переживе!

-Генрі, Генрі будь ласка! Прошу тебе, відкрий очі! - Аїда все не відходила від статуї хлопця, якого раніше вважала ледь не за ворога і ненавиділа його до глибини душі. Зараз же щиро проживає біль за втрату цього мага.

-Ай, достатньо вже цих соплів! - Чоловік різко потягнув на себе руку, яку син так міцно тримав. 

  Крижана статуя не витримала різких рухів. Тіло хлопця похитнулося. І розбилася на мільйони дрібних шматків.

  Тепер його буде неможливо повернути до життя. Не існує такого заклинання, яке б могло склеїти між собою частини душі та серця людини. Всі жаліються, що серце склеїти неможливо. Вони ще душу склеювати не пробували ...

-НІ-І! 

  Жіночий кник вже осів на грип. Вона хотіла закінчити війну без жертв, а перша жертва з'явилася ще до початку битви.

-Досить вже цих балачок. Завжди цим магам ще досить подоводь, що ти маєш право на свої цілі та мрії. 

  Синій Вогонь підняв з землі амулет вогню й надягнув на шию. Як тільки камінь доторкнувся тіла мага із тіла Аїди почала текти магія в кулон.

-Аа-а-а! 

-Аїда!

  Тіло дівчини вивернулось в неприродній формі. Момент викачки енергії завжди приносить тільки біль. Вогняне волосся магині засвітилося червоним так яскраво, що не було видно нічого довкола. Це ті ж відчуття, коли вперше входиш в магічний портал. Очі не можуть звикнути до такого світла, тому волею не волею, але ти заплющиш очі.

-Аїда-а!!!

  Я вже не контролював своїх дій. Не дивлячись на яскраве пекуче світло я почав ламати виставлений дівчиною захист. Я маю дістатися неї чого б мені це не вартувало!

***

Кара

  Після гучного крику Аїди та сліпоти, яка пішла від її яскравого світла я більше нічого не розуміла. Мозок висунувся, хоча для мене це максимально неприродно явище. Хто хто, але я завжди скільки себе пам'ятаю контролювала свою свідомість та думки. Завжди була готовою до гіршого. Але сьогодні ... щось явно пішло не за планом. Будь-яким! Зараз сварка Аїди та Вільяма здавалася такою дурницею! А особливо враховуючи той факт, що в результаті ні один, ні інший план не спрацював ...

  Світло закінчилося так само неочікувано, як і з'явилося. Давши очам декілька секунд на адаптацію я розплющила очі. А краще б я того не робила ...

  Картина перед очима стояла жахлива: Вільям б'ється всім тілом об захисний щит, намагаючись його пробити. Він абсолютно наплював на власні відчуття та бив далі, не дивлячись на вже розбиті та спалені кулаки й одяг. Багато магів все ще не прийшли в себе, а Аїда ... Аїда лежала на холодній сирій землі вся бліда і неначе без єдиної краплі життєвої енергії. Стихії відразу відреагували на біль однієї із них. Холодний вітер щосили зашумів й захитав ліс якнайдужче. Вода почала тріщати, неначе прямо в моменті утворюється крижана плівка.