Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Підтвердження? - перепитала Амбридж зі своєю гидкою ропушачою усмішкою. - Ви що, Дамблдоре, не чули? А що ж, на вашу думку, тут робить міс Еджком?

- О, то вона нам може розповісти про зустрічі за минулі півроку? - здивовано підняв брови Дамблдор. - Бо мені здалося, що вона повідомила тільки про сьогоднішню зустріч.

- Міс Еджком, - негайно звернулася до дівчини Амбридж, - скажіть нам, чи давно вже відбуваються ці зустрічі. Можете просто ствердно кивнути головою або заперечливо нею похитати. Я впевнена, що від цього прищів у вас не побільшає. Чи за минулі півроку зустрічі відбувалися регулярно?

У Гаррі всередині ніби щось обірвалося. Це кінець, цих незаперечних свідчень не спростує навіть Дамблдор.

- Кивніть або похитайте головою, - вмовляла Марієтту Амбридж, - давайте, скоріше, це на ваше закляття не вплине.

Усі в кімнаті дивилися на Марієтту. Її обличчя було приховане мантією та кучерявим волоссям. Визирали тільки очі. Може, то відсвічував вогонь з каміна, але її очі здалися йому напрочуд порожніми. І тут - на превеликий подив Гаррі - Марієтта заперечливо похитала головою.

Амбридж миттю зиркнула на Фаджа, а тоді знову на Марієтту.

- Ви, мабуть, не зрозуміли запитання, моя люба? Я хочу знати, чи за минулі шість місяців ви відвідували ці зібрання? Відвідували, правда ж?

І знову Марієтта похитала головою.

- Що ви маєте на увазі? - почала дратуватися Амбридж.

- Мені здається, що тут усе цілком ясно, - втрутилася професорка Макґонеґел, - за минулі півроку ніяких таємних зустрічей не було. Це так, міс Еджком?

Марієтта ствердно кивнула.

- Але ж сьогодні зустріч була! - розлючено крикнула Амбридж. - Зустріч відбулася, міс Еджком, у кімнаті на вимогу, ви ж мені самі про це казали! А керував нею Поттер, він це все й організував, Поттер... та чого ти хитаєш головою, дівчисько?!

- Зазвичай, коли хтось заперечливо хитає головою, - спокійно пояснила Макґонеґел, - то це означає відповідь «ні». Отож, якщо міс Еджком не використовує якоїсь невідомої нам мови знаків...

Професорка Амбридж ухопила Марієтту, підтягла до себе й почала трусити, мов грушу. Дамблдор миттю зірвався на ноги й підняв чарівну паличку. Кінґслі кинувся вперед, і Амбридж відсахнулася від Марієтти, замахавши руками, ніби їх щось обпекло.

- Я не дозволю тобі, Долорес, давати волю рукам з моїми учнями, - вперше за весь час розгнівався Дамблдор.

- Заспокойтеся, мадам Амбридж, - порадив глибоким неквапливим голосом Кінґслі. - Вам зараз не варто встрявати в халепу.

- Ні, - глянула Амбридж на Кінґслі, що навис над нею. - Тобто так... твоя правда, Шеклболт... я... я втратила самовладання.

Марієтта завмерла на тому місці, де її відпустила Амбридж. Її, здається, анітрохи не потурбував раптовий напад інквізиторки. Вона так само натягувала мантію аж по самісінькі дивно порожні очі й дивилася кудись перед собою.

У Гаррі в голові раптом сяйнула підозра, пов'язана з шепотінням Кінґслі і з тим, що його потім щось легесенько чиркнуло збоку.

- Долорес, - сказав Фадж, намагаючись вирішити питання раз і назавжди, - сьогоднішнє зібрання... те, що точно відбулося, як нам відомо...

- Так, - трохи оговталася Амбридж, - так... отже, міс Еджком поінформувала мене, і я в супроводі кількох надійних учнів негайно піднялася на восьмий поверх, щоб на гарячому впіймати учасників зборища. Здається, однак, що їх попередили про мій прихід, бо коли ми вийшли на восьмий поверх, вони розбігалися хто куди. Та це вже не має значення. Ось у мене всі їхні прізвища. Міс Паркінсон на моє прохання обшукала кімнату на вимогу, щоб перевірити, чи нічого там не залишилося. Нам були потрібні докази, й кімната нам їх надала.

І Гаррі з жахом побачив, як вона витягла з кишені список прізвищ, той, що висів на стіні кімнати на вимогу, й передала його Фаджеві.

- Варто було мені побачити в списку прізвище Поттера як я зрозуміла, з чим ми маємо справу, - м'яко проказала вона.

- Чудово, - зрадів Фадж, а на його обличчі з'явилася усмішка, - чудово, Долорес. І... а грім би його побив...

Він поглянув на Дамблдора, що й далі стояв біля Марієтти, тримаючи в руках чарівну паличку.

- Бач, як вони себе назвали? - неголосно сказав Фадж. - Дамблдорова армія.

Дамблдор простяг руку і взяв у Фаджа аркуш пергаменту. Він подивився на назву, що її Герміона нашкрябала там кілька місяців тому, і якусь мить мовчав. А тоді всміхнувся й підвів голову.

- Ну, я програв, - тільки й сказав він. - Тобі потрібне моє письмове зізнання, Корнеліусе... чи вистачить заяви в присутності свідків?

Гаррі бачив, як перезирнулися Макґонеґел і Кінґслі. На їхніх обличчях був переляк. Він не розумів, що відбувається, і Фадж, очевидно, теж.

- Заяви? - поволі вимовив Фадж. - Що... я не...

- Дамблдорова армія, Корнеліусе, - усміхнений Дамблдор помахав Фаджеві перед обличчям списком прізвищ. Не Поттерова, а Дамблдорова армія.

- Але... але...

До Фаджа раптом дійшло. Він з жахом відсахнувся, зойкнув і знову відскочив від вогню.

- Ти? - просичав він, знову топчучи тліючий плащ.

- Саме так, - люб'язно відповів Дамблдор.

- Ти це організував?

- Я. - підтвердив Дамблдор.

- Ти набрав учнів до... до своєї армії?

- Сьогодні мало відбутися перше зібрання, - кивнув головою Дамблдор. - Тільки для того, щоб побачити, чи захочуть вони до мене долучитися. Тепер я розумію, що міс Еджком не варто було запрошувати.

Марієтта кивнула. Фадж перевів погляд з неї на Дамблдора і випнув груди.

- То ти затіяв проти мене змову?! - загорлав він.

- Саме так, - бадьоро підтвердив Дамблдор.

- НІ! - вигукнув Гаррі.

Кінґслі застережливо глянув на нього, Макґонеґел грізно розширила очі, але Гаррі раптом збагнув, до чого веде Дамблдор. Цього не можна було допустити.

- Ні... професоре Дамблдоре!..

- Заспокойся, Гаррі, або тобі доведеться вийти з мого кабінету, - спокійно застеріг Дамблдор.

- Так, Поттере, цить! - гаркнув Фадж, який і далі з якоюсь боязкою втіхою дивився на Дамблдора. - Ну-ну-ну... я нині прийшов сюди, сподіваючись вигнати Поттера, а натомість...

- Натомість заарештуєш мене, - усміхнено додав Дамблдор. - Це так, ніби загубив кнатик, а знайшов ґалеон, правда?

- Візлі! - вигукнув Фадж, трусячись від радості, - Візлі, ти все записав? Усе, що він