Читати книгу - "Пан Ніхто"

— Може, ви маєте рацію. У добрий час!

Американець вийняв з рота недопалок і акуратно зім'яв його у бронзовій попільниці. Потім швидко глянув на мене примруженими очима й проказав:

— Не поспішайте ставати у пасивну позу проводжаючого. Я сподіваюсь, що цим добре обраним шляхом ми з вами можемо піти як вірні союзники.

Втомлене обличчя Сеймура виказувало спокій і дружню відвертість, неначе не існувало й найменшого риску, що я відхилю пропозицію. Ось він, довгоочікувальний фінал, який в уяві мого співрозмовника є лише скромною прелюдією до нового періоду в нашій спільній біографії.

— Боюся, Вільяме, що ви хочете одержати від мене те, чого я не маю.

— Не прикидайтеся таким собі сіромахою. Як я вже казав, вашу біографію ми знаємо. В інституті, де ви працюєте, ви зовсім не стажер, а професор, пардон — полковник.

— Навіть коли й так, це ще нічого не значить. Кожен професор, як вам відомо, є професором тільки у вузькій галузі, яку він досліджує. Що ж вдієш, такі вже часи настали: енциклопедисти не в моді.

— Не турбуйтеся, Майкле. Ми зовсім не збираємось вивертати вам кишені. Нам вистачить і найбезневинніших відомостей…

— Не змушуйте мене розчулено плакати від вашої скромності, — перебив я. — Якщо ви справді вважаєте мене професором, вам слід знати, що такі школярські номери зі мною не вдадуться.

— Ваша недовірливість цілком природна, але й зовсім не виправдана, — стенув плечима американець. — Що б я не заперечив зараз, ви однаково вважатимете, що я просто хитрую. Однак я вас не дурю, друже, зрозумійте це — я не обдурюю вас! Я не Хіггінс і не Беррі, і якщо ви й досі не оцінили мій стиль, тим гірше для вас.

— А в ім'я чого я мушу правити вам за довідник?

— В ім'я тієї мети, яку ви самі назвали «благородною», — врятування людства. І в ім'я ваших власних інтересів, вибачте, що вживаю це грубе слово. Ви не граєте дрібно, Майкле. Я вже збагнув це.

І ви не дурень, яким прикидалися перед отими двома. Я не підкуповую вас дрібницями і не спокушаю щедрими безпідставними обіцянками, хоча певні наші органи іноді справді вдаються до подібних недостойних гендлів. Але у своїй практиці я ніколи не припускаюсь дрібних шахрайств, а ще менше дозволив би їх у взаєминах з вами. 1 хоча я ненавиджу фінансові терміни ще з часів дядькової опіки, кажу вам, що все буде влагоджено як чесна банківська угода. Ми почнемо не з обіцянок, а з готівки. Зараз ви авансом одержите винагороду за п'ять років, або 300 тисяч доларів. Отже, як навіть надумаєте колись залишити нас, ви до кінця життя зможете існувати на самі лише проценти, може, й не фантастичні, однак цілком достатні, щоб існувати по-людськи.

Я хотів заперечити, але Сеймур підняв руку:

— Чекайте, це, ще не все. До того матимете ще певну суму «непідзвітних» грошей і в такий спосіб уникнете необхідності зменшувати свій основний банківський капітал. Ви матимете спеціальний паспорт, завдяки якому перетворитесь з емігранта на шанованого й незалежного громадянина. І найважливіше, що розв'яже усі ваші проблеми — матеріальні і моральні: ви працюватимете зі мною і за будь-яких обставин матимете повну мою підтримку.

— Угода чудова, — кинув я. — Але для вас, а не для мене. Ви хочете здерти з мене шкіру, пропонуючи замість неї розкішну шубу. Моя шкіра, звісно, виглядає жалюгідно, порівнюючи з вашою дорогою шубою, однак зрозумійте, що я звик жити у своїй шкірі, що не можу вилізти з неї, що будь-яка спроба позбутися її для мене рівнозначна смерті.

— Слова, слова, слова! — зітхнув Сеймур. — Ніхто не має наміру оббіловувати вас. Ми пропонуємо вам не смерть, а життя й розвиток.

— Зрадити переконанням — значить розвинути переконання. Зручна теза, яка дарує зрадникові ілюзію, начебто він не зрадив, а просто порозумнішав.

— Чому «зраднику»? Скажіть, точніше, «вільній людині».

— Ваша «вільна людина» — просто суспільний дезертир. Найперше — з того суспільства, яке називається «рідним», а за тим і з усього людського суспільства. Коли поїзд сходить з рейок, він перекидається. Яка вам потреба в особі, яка зійшла з нормальних людських рейок? Для чого це вам потрібно, Сеймуре, скажіть?

— Для чого я особисто використав би її, то окреме питання, — махнув рукою американець. — Але коли у цьому фальшивому світі існує все-таки якась розумна ідея, то це, як я вже говорив, ідея врятування. Не для того, щоб збудувати досконаліший світ, а щоб урятувати себе й собі подібних від страхітливої дози зайвих страждань і жахів. Життя, може, й безглузде, а смерть — неминуча, однак все-таки краще бути живим, ніж мертвим, і краще вмерти спокійно у своєму ліжкові, втішаючись ілюзією, наче лишив щось по собі, ніж спалахнути у смертоносному вихорі атомного вибуху, який провіщає не тільки твою смерть, але й смерть усього людства. Проте цю ідею, ідею порятунку, повинні втілювати у життя вільні істоти, Майкле! Не бранці національних пристрастей, доктрин і наївних ілюзій, а переконані агенти спільного існування, агенти здорового глузду, наскільки взагалі можна говорити про здоровий глузд у цьому абсурдному світі.

Він замовк, трохи задихавшись від довгого ораторського періоду, і знову подивився на мене примруженими очима, неначе перевіряючи, як я переношу це змагання на витривалість.

— «Вільна людина», як ви її трактуєте, не може бути вірною жодній ідеї, в тому числі і вашій, — заперечив я, приховуючи роздратування.

— Хіба? А чому?

— Бо вільна людина вашого зразка не може мати почуття обов'язку до чого б не було. Коли вона вільна навіть од кревного зв'язку зі своєю батьківщиною і зрадила її, вона з іще більшою легкістю зрадить і будь-що інше.

— Значить, я, будучи вільною людиною, маю мислення зрадника? — усміхнувся Сеймур.

— Я не думав нічого такого.

— В такому разі ви самі собі суперечите або просто викручуєтесь, щоб не образити мене.

— Ні. Ви справді не маєте зрадницького напряму думок. Тільки через те, що ви зовсім не такий вільний, як хочете це представити.

Американець звів брови й допитливо глянув на мене:

— Ви хочете сказати, що я звідкись одержую платню?

— Ні. Припускаю навіть, що платня, яку ви одержуєте, зовсім вам не потрібна. Але ви не переконаєте мене, Вільяме, що повністю порвали зв'язки зі своєю батьківщиною чи, точніше, зі своїм