Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречена в чужому ліжку" автора Нонна Задніпряна. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 47
Перейти на сторінку:

– У вас є сім'я? – Діна посміхнулася, підбадьорюючі Мілу.

Міла подивилася на Андрія. Його безперечно дратує, що в неї встановлюються дружні стосунки з його колегами.

– Так. Я наймолодша з трьох дітей, і єдина дівчинка. А ви?

Діна всміхнулася.

– Я теж єдина дівчинка. Колись нас було троє, але один з моїх братів... помер.

– Співчуваю вам, – Міла зітхнула і побачила, як в очах Андрія промайнув вираз болю. Міла перевела погляд на свою склянку. З якоїсь невідомої причини розмова з його друзями вже не здавалася їй важливою, якщо вона завдавала Андрію біль.

– Минуло вже багато років. Андрію було найважче. Вони були дуже близькі.

– Розумію. – Міла помітила, як Діна і Андрій обмінялися поглядами.

Вона шкодувала, що не може читати думки. Їй хотілося дізнатись про них більше. Набагато більше. Здавалося, що, крім слів і поглядів, їх пов'язує ще щось. У Міли підступив комок до горла, і вона відвернулася, міцно стискаючи руки на колінах. Вона передумала. Їй більше нічого не хочеться знати!

Андрій спробував переключити розмову в інше русло:

– Як сьогодні йшли справи?

Діна сердито глянула на нього.

– Тобі й так все відомо, і ти взяв із нас слово не балакати про роботу. Тож давай не будем починати.

– Домашні улюбленці у вас є? – поцікавився Дмитро, ніяково поправляючи окуляри. Його голос зірвався на фальцет, а вуха почервоніли, мов буряки.

– У мене живе кішка – Фрося. Та ще хуліганка.

Андрій відсунувся разом із стільцем і різко підвівся.

– Мені не зашкодить ковток свіжого повітря перед їжею. Я скоро вернусь.

Він поспіхом вийшов з ресторану.

– Я щось не так сказала? – Здивовано підняла брови Діна.

– Я думаю, він пішов через мене, – Міла стисла пальцямі ніжку келиха. Вона не могла не відчувати своєї провини. Якби вона не напилася тоді...

Мабуть, йому гидко, що вона обтяжує його, втручається в його життя, забирає в нього час, який він проводить з друзями, і заважає його стосункам із Діною.

Міла схаменулась. І про що вона тільки думає? Він же ж справжнісінький покидьок! Ну й що з того, що вона зламала його плани? Так йому й треба!

Карп, кашлянувши, підвівся зі стільця.

– Ходімо, Дмитро! Давай заглянемо до бару.

Чоловіки не озираючись попрямували до бару.

– Ми їх злякали! – засміялася Діна. Вона спостерігала, як чоловіки пробираються поміж столами. – Сварка закоханих, так?

– Ні, – випалила Міла, – ні. – Серце застукотіло в неї в грудях. – Послухайте. Ви нічого не знаєте. Нас з Андрієм нічого не пов'язує, зрозумійте!

– Ну, звичайно ж… – Діна усміхнулася.

– Ні, правда! У мене немає жодних намірів щодо нього. Вам нема про що турбуватися!

Діна від душі засміялася.

– Зрозуміло, дякую. Звісно ж, мені нема чого турбуватися, адже я – його сестра.

– Сестра? – Міла поперхнулася. Тепер вона зрозуміла. Чорт! Як вона не помітила – у Діни такі ж саме очі, як і у Андрія... Як вона могла бути такою сліпою? – Цього не може бути!!!

– Чому? Хіба він вам не сказав? Боже мій! Не дивно, що ви так роздратовані. Ви ревнуєте!

– Я? Ревну…? Зовсім ні, – Міла шалено затрясла головою. Нічого подібного! Чому її має хвилювати, є у Андрія кохана чи ні?

Діна підвелася. Схопивши Мілу за руку, вона змусила її встати.

– Ходімо зі мною!

– Куди?

Діна привела Мілу на палубу, і та побачила, що Андрій стоїть, притулившись до поручня.

– О, ні! Ні! – хрипко прошепотіла Міла, відсторонюючись. – Мені нема чого сказати йому.

– Ви ж знаєте, що кажуть у таких випадках: «Сонце нехай не зайде у сварці нашій». А взагалі – схоже, що вам обом потрібно розповісти мені про свої проблеми.

Діна підштовхнула Мілу до Андрія. Чудово, просто чудово! Чорт, що ж йому сказати?

– Ви, часом, не збираєтеся стрибнути?

– Ні, – він не обернувся. – Я думав про вас.

– Про мене? – Міла, схопившись за холодний металевий поручень, поглянула на воду, що хлюпотіла внизу. – Про те, що я стрибну? Мені здається, що вам стало б набагато легше, якби я просто зникла.

Андрій обернувся.

– Нічого подібного. Я думав про те, який жорстокий до вас. І я хочу вибачитися. Я нічого не можу пояснити, але мені хочеться, щоб ви знали: я ніколи б навмисне не завдав вам болю...

Міла насилу придушила хвилювання.

– Послухайте, не намагайтеся розжалити мене. Ви зіпсуєте те жахливе враження, яке у мене склалося про вас. – Щоб не зійти з наміченого шляху, їй потрібно було вірити, що Андрій – жалюгідний донжуан. Її майбутнє вже заплановане. Вони з Ростиславом одружаться, народять дітей, оселяться в Кончій-Заспі, і житимуть довго й щасливо.

Міла подивилася на поручень. Рука Андрія так близько від її руки – і так далеко! Так і має бути. У її планах немає місця для такого чоловіка, як Андрій Коган.

Андрію здавалося, що він відчуває тепло Мілиного тіла, але все, що йому залишалося, – оглядати морський простір, вдивлятися у нічне небо та споглядати міріади зірок у піднебессі. Місячне світло блищало на воді, підкреслюючи велич ночі, але Андрій жадав тільки одного – зізнатися.

Прокляття! Діна не змогла втримати язика за зубами. Йому не було б так бридко, якби він не взнав Мілу ближче. Тепер він розуміє: вона мила, чарівна жінка, яка не заслуговує на таке відношення. Все, що йому наговорили про неї, виявилося брехнею. Андрій скуйовдив волосся. Чорт! Адже він знав усе із самого початку… А зараз він розгублений.

– Ви казали, що заручені, – обережно зауважив він.

– Так. З дуже, дуже гарною людиною. Ростислав...

– І ви відчуваєте, що готові назавжди пов'язати із ним своє життя?

– Вам, мабуть, важко це зрозуміти, – уїдливо відповіла Міла, – бо ви не такий. Ми з Ростиславом ідеально підходимо один одному.

Андрій не звернув уваги на насмішку. Як відкрити їй очі на реальність?

1 ... 15 16 17 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"