Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

Ханна

Цього ранку в школі діялася якась метушня. Усі були схвильовані та якісь нервові.

- Ханно, - Наомі підійшла до мене, щоб обійняти.

Я обернулася:

- Де ти була? Я не бачила тебе вранці. Як і Шона.

- А ви хіба не ходите до школи разом? - здивовано запитала Наомі.

- Так, але сьогодні ні. Мама вирішила мене підвезти, - говорю я.

- Ви чули? - до нас підійшов Найджел, Шон тупцював позаду нього. – Цієї ночі сталося чергове вбивство.

- Так. Я чула, - сказала Наомі.

– Що? І кого вбили цього разу?

- Бабуся, місіс Парсон. Вона вийшла надвір, щоб покликати до хати свою кішку. А вже вранці її знайшли у садку. Тіло знайшов сусід, - промовив Шон.

- Який жах! - здивувалася я, намагаючись одночасно оглядати натовп школярів - чи немає серед них Алекса.

Наомі, яка це помітила, вкрадливо запитала:

- Кого ти там виглядаєш?

- А?.. Нікого, так… - чомусь я глянула на Шона, той сердито виблискував очима на мене.

Після вчорашнього сну мені було не по собі. І як я могла переплутати Шона із Алексом. У них абсолютно різні голоси.

- Вбивство сталося на вулиці, Південна 23, - незворушно промовив Найджел.

Тут мене як струмом ударило. Я знову кинула погляд на Шона. Він лише похмуро дивився мені у вічі.

Потім мій погляд перейшов на Наомі:

- Чому ти мені одразу не сказала? Адже ти знала, так?

- Я не хотіла тебе лякати ще більше, - Наомі опустила погляд у підлогу і продовжила: - Так, Ханно. Вбивство сталося на твоїй вулиці. Місіс Парсон жила через три будинки від тебе.

У мене опустилися руки. Я не знала, що й казати.

- Тіло було висушене? – обернулася я до Шона.

- Так! Що за дурні запитання Ханно? - він був явно роздратований.

- Чому ти злишся на мене? Що я зробила?

- До чого тут ти взагалі? Подивися довкола, - він обвів рукою простір навколо себе. - Всі на взводі, в місті орудує маніяк, введена комендантська година, матч з футболу скасували і шкільну дискотеку теж! І я хочу, щоб ти знала – мій світ не крутиться навколо тебе… Ханно!

У юрбі я помітила Алекса.

- Я зараз, - залишивши своїх знайомих, я швидко побігла до нього, намагаючись пробитися крізь натовп учнів.

- Гей, Алексе! Вітаннячка.

Він зупинився, не обертаючись.

- Знаю, що вже дістала тебе і ти, можливо, не бажаєш мене бачити. Але нам треба поговорити.

Не промовивши жодного слова, він рушив далі.

- Я бачила тебе цієї ночі, - випалила я. Дідько. Наша розмова знову виходить якоюсь односторонньою. Я говорю – він ні!

Він знову зупинився і цього разу повернувся до мене.

Я зробила видих:

- Ти сьогодні вночі гуляв Південною 23. Проходив якраз повз мій будинок.

Алекс все так само продовжував, мовчки дивитись мені в очі.

- Цієї ночі, на моїй вулиці сталося вбивство. Ти не боїшся так пізно виходити гуляти? Комендантська година для тебе нічого не означає? - я трохи помовчала, потім продовжила: - Убили жінку, яка жила по сусідству зі мною. Ти розумієш, що замість неї міг бути ти! - я знову замовкла, вже не знаючи, що й сказати.

- Я нічого і нікого не боюсь. Мені байдуже, - раптом тихим низьким голосом промовив він. Потім розвернувся і пішов далі.

Ну вже нізащо! Не втечеш!

- Алексе, стій! - я кинулася слідом, і випередивши, встала прямо на його шляху. - Знаєш, це досить дивно.

- Що саме? – з повною байдужістю спитав він.

- Ти гуляєш цієї ночі моєю вулицею, і цієї ж ночі відбувається інцидент. З тобою все добре, а старенької в живих немає! - я вперла руки в боки.

- На, що ти натякаєш? Ти гадаєш, я злочинець, якого шукає вся поліція в окрузі?

- Ні ... що ти, - злякано пробелькотіла я. - Просто, це дуже дивно. Цікавий збіг.

- Не більше ніж, - сказав він, уже нормальним голосом.

- Що відбувається? - здивувалася Наомі, дивлячись на мене та Алекса під час нашої розмови. Найджел лише знизав плечима, а Шон промовчав.

- Може, ти бачив когось дивного на вулиці?

- Ні, - швидко відповів він. - Нікого не було. А стареньких тим більше.

- Ти мені вночі приснився, - я відразу ж подумки дала собі потиличник. Ось дурепа! Що я несу. Не можна таке казати. Тим більше, вважай абсолютно незнайомому хлопцю.

Але Алекс виглядав серйозним:

- Я тобі снився? І що саме ти бачила?

- Уві сні, ти постав дивне запитання.