Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сни - мої єтюди, Алюшина Полина 📚 - Українською

Читати книгу - "Сни - мої єтюди, Алюшина Полина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сни - мої єтюди" автора Алюшина Полина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 34
Перейти на сторінку:

- Не смій мною командувати, ти мені не господиня... І ми все ще згадуємо мого молодшого дивакуватого брата! Чому від такої серйозної втрати ви, матінко, не п'єте разом зі мною? - Підвівшись з-за столу і тримаючи в руках келих вина, спитала Роза.

- Не смій так розмовляти з матір'ю! - Стукнув по столу руками Роланд. Батько сімейства сердито глянув на п'яну дочку.

- А то що? Поставиш мене в куток? Ременем відлупцюєш? – Подивившись на батька зщуреними очима, спитала жінка. Роза різко обернулася і подивилася на Джеймса. – Уявляєте, дорогий детектив, цей черствий потік ненависті і злості, гидка пародія на великого магната, в молодості дуже любив знущатися з своїх власних дітей! Хіба це норма у сім'ї? - Роза різко повернулася до батька, спершись обома руками на стіл. - Я пам'ятаю, як ти бив мене ременем, вихваляючи свого улюбленого Моргана! Як ти змушував мене і Ліама проводити години за книгами, щоб стати ідеальними приймачами твого бізнесу, тоді як Морган і твоє яскраве сонечко Лілія купалися в твоїй любові та ніжності.

- Роза, батько любив тебе так само, як і нас... - озлоблено огризнулася Лілія, жбурнувши на стіл столові прилади.

- А ти взагалі мовчи, біла ворона… – протягла жінка, нахилившись до молодшої сестри. Лілія не втрималась і, схопившись зі стільця, дала старшій ляпас.

- Не смій... не смій назвати мене так! Ніхто не забирав у тебе батьківську любов… Якби ти сама потребувала її, то ще в дитинстві могла її знайти. Але ти вважала за краще поїхати в школу-інтернат, і сама ж відрізала собі шлях до кохання, і Морган тут зовсім ні до чого. – Промовила дівчина пошепки. - Прошу вибачення. - Лілія розвернулась і вийшла із зали, голосно грюкнувши дверима. Роланд склав руки і поклав на них голову.

- Яка прекрасна вечеря, тату... Дякую за вечерю - Прошипів Ліам і так само, вставши з-за столу і вклонившись, пішов із зали.

- Пане Джеймс, пане Вікторе, вибачте моїх недолугих дітей за таку поведінку. - Важко сказав Роланд.

- Та, досить Вам, всяке буває! – Спробував розрядити атмосферу Віктор. Джеймс поклав свою руку на плече світловолосого чоловіка, похитавши головою, показуючи, що зараз не найкращий час для будь-яких жартів.

- Прошу Вас, їжа скоро охолоне... - Лідія встала з-за столу, натягнувши на обличчя посмішку. Віктор повільно зайняв своє місце, краєм ока подивившись на Розу, яка спиралась об стіл. Жінка неквапливо вирівнялася, перекинувши волосся назад і байдуже почала дивитися в стелю. Джеймс підійшов до молодої жінки і простяг їй руку.

- Чи дозволите мені супроводити Вас до Вашої кімнати?

Роза опустила очі на детектива, все ще дивлячись на нього з тією самою байдужістю.

- Прикидаєтеся джентльменом? Сильний винний запах різонув по носі детектива.

- Зовсім ні, лише хочу Вам допомогти. – Посміхнувшись, відповів чоловік. – Вечеря зачекає.

- О-о-о-о... Вам варто було з'явитися в моєму житті на кілька років раніше... - простягла Роза. Вона відсунула від себе руку детектива і швидко покинула зал на самоті.

- Ось і повечеряли... - прошепотів Віктор, жадібно ковтаючи все, що лежало на його тарілці. Джеймс стиснув руку в кулак, подивившись услід Розі Летфін: «Яка амбітна сильна жінка, а зблизька вона здається ще прекраснішою, ніж здалеку». Чоловік зайняв своє місце за столом, приступивши до трапези.

Перед сном у кімнату детектива постукали. Чоловік зняв із себе жилетку і підійшовши до дверей, відчинив їх. Там стояла Лілія зі свічкою в руці, але цього разу дівчина виглядала зовсім інакше, через що Джеймс не одразу впізнав її. Смоляне волосся дівчини стало абсолютно білим, наче сніг, а колір очей під сяйвом лампи в кімнаті взагалі став здаватися детективу червоним. Волосся спадало до самої талії дівчини. Вона була одягнена в темну сукню, яка трохи відрізнялася від тієї, в якій вона була вдень, і в чорні балетки. При тому, що її шкіра теж була білою, як сметана, видовище було приголомшливим. Детектив, який бачив у своєму житті всяке, не одразу зміг щось вимовити, тому гостя першою порушила тишу.

- Перепрошую за такий пізній візит, я б хотіла поговорити з Вами про Моргана ...

- О! Так, так, звичайно, заходьте. - Джеймс відчинив двері ширше, впустивши дівчину в свою кімнату. Лілія провела долонею по покривалу, що лежало на ліжку, і зупинилася біля вікна. Вона склала руки за спиною і неквапом повернулася обличчям до детектива.

- Ви знаєте, ця кімната раніше належала Моргану. - Легка посмішка торкнулася губ дівчини всього на мить.

- Правда? - Джеймс рухом руки запросив Лілію сісти. Та махнула головою, відмовляючись від пропозиції. Тоді детектив дозволив собі сісти за журнальний столик, узяв до рук свій вірний журнал і дістав ручку.

- Так, у цьому будинку немає кімнат для гостей через нелюбов моїх рідних до них.

- А де ж тоді мешкає пан Віктор? - Запитав темношкірий чоловік, закинувши ногу на ногу. Лілія пройшлася по кімнаті, сідаючи у сусіднє крісло.

- Він винаймає кімнату в готелі на околиці містечка. Щиро кажучи, він уперше в цьому будинку.

- З його веселою вдачею я навіть не здивований, що так і є. - Посміхнувся Джеймс. Лілія посміхнулася йому у відповідь.

- Пам'ятаєте, моя сестра казала, що Морган був улюбленцем у батька та матері? Справа в тому, я так думаю, що батько бачив життя, дивлячись на Моргана.

1 ... 15 16 17 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сни - мої єтюди, Алюшина Полина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сни - мої єтюди, Алюшина Полина"