Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова 📚 - Українською

Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Всевидяча Нея" автора Вікторія Хорошилова. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 77
Перейти на сторінку:

— Мої обновки!

— Із дитячого магазину?! — здивувався Дмитро.

— Ага! Мій розмір тільки там знайшовся. І можна з чистою совістю викинути ці черевики, які на три розміри більші!

— Такою задоволеною я тебе ще не бачив, — сказав Маркус.

— Угу, мій перший шопінг.

Хлопці застигли здивовано.

— А ви у справі чи в гості?

— У справі. Ти на телефон не відповідала.

— Він розрядився, зараз поставлю заряджатися. Я на замовленні була, ігрову розмальовувала. І одразу пішла покупки робити. А що знову сталося?

— У нас все знов, труп. Але нам потрібно, щоб ти не на мертвяка подивилася, а на те, де його знайшли. У нас у команді кілька перевертнів, усі щось чують, а зрозуміти, що і де не можуть.

— Можна я переодягнуся? — запитала в хлопців — А то в осінніх речах холодно навіть до квартири добігти.

— Потрібно! — сказали вони в один голос.

Одразу розпакувала нове взуття і з любов'ю виставила в рядок. Потім прибрала осінні туфлі та кросівки в шафу в кімнаті. А нові зимові віднесла в коридор. Потім втекла в спальню переодягатися. Вийшла вже в нових джинсах і теплому гольфі та новій кофті.

— Я готова!

Начепила нову чорну шапку на голову і посміхнулася хлопцям.

— Тобі личить, — сказав Діма з усмішкою. — Так і не скажеш, що тобі вісімнадцять.

Я натягнуто посміхнулася, він примружився.

— Потім поговоримо, дещо в тебе запитаю, наодинці.

— А мені не довіряєш? — награно ображено запитав Маркус.

— Ну його я як старшого брата сприймаю, тебе по-іншому. Якщо що потім скажу. Але Діма краще витримає дурні запитання.

— Це точно. У Машки період що і чому. І мільйон запитань на день. Я почуваюся ходячою енциклопедією.

— Може, я знаю відповідь на твоє запитання.

— Можливо. Але тебе посоромлюся запитати. А то потім буде ніяково і по-іншому на мене реагуватимеш.

Поїхали на машині Дмитра. Він зателефонував комусь із колег, сказав, що ми на місці.

— Мені тепер якось соромно, що дозволив одягнути тобі нові речі, — сказав Діма. — Ми зараз під землю поліземо. Попрошу компенсувати тобі.

— Угу, буде привід ще раз сходити в дитячий магазин, за обновками. Невже я така мілка?

— Так, — сказали мені в один голос.

— На підлітка схожа, — сказав Діма задумливо. — Гаразд лізь за мною.

Ми сходами спустилися в колектор. Куртку я попередньо залишила в машині. А то б у ній було не зручно, вона довга, майже до щиколоток. Коли спустилися, зняла окуляри й озирнулася.

— Ну хоч не смердить.

— Кому як, — сказав Маркус.

— Я маю на увазі каналізацію. Куди далі?

Маркус пішов уперед. Через кілька хвилин зупинився.

— Тут знайшли останки, хлопці перевіряли об'єкт і знайшли давно зниклого. Криміналісти кажуть, його обгризли щури.

— Чую скепсис.

— Великі щури.

— Побачу щура, буду в тебе на руках сидіти, — одразу попередила Маркуса.

Він досить усміхнувся. А я озирнувшись стала ближче до чоловіка. У мене починала підніматися легка паніка. Я щось бачила і не могла зрозуміти як це можливо.

— М-да, охоче вірю, що його обгризли, і явно не щури. Можна на ручки?

Він охоче взяв на руки і погладив по п'ятій точці. Я ногами обняла його за торс, а руками за шию. Маркус вилаявся і зашипів від болю. Йому щось стрибнуло на спину. Я поклала руку на спину і намацала щось хутряне. Розміром більше за кішку. І воно трималося явно кігтями за спину. А моя рука була в істоти на спинці. Знайшла загривок і як кішку схопила за нього. Притому взяла міцно. Істота відчепилася від спини. Але коли я її прибрала і відвела руку вбік ледь пальці не розтиснула. Але потім швидко взяла себе в руки і сильніше стиснула руку з загривком чогось ікластого. При цьому нагадує плюшеву іграшку. Велика морда як у кішки, та й тіло теж як у кішки, тільки ось паща велика і зуби дрібні трикутні. А ще кігті пару сантиметрів завдовжки.

1 ... 15 16 17 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"