Читати книгу - "Те, що не можна називати", Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зал був переповнений. Камери, журналісти, погляди. Повітря гуло напругою, а серце билося так, ніби виривалося назовні.
Артем стояв поруч, у темному костюмі, зосереджений, але я відчувала — він нервує не менше за мене. Ми стиснули руки — коротко, мовчки. Наш знак. "Разом".
— Через хвилину вас оголошують, — прошепотіла асистентка.
Я вдихнула. Ще один. І вийшла на сцену.
Світло в обличчя, тиша в залі.
— Я… Я не ідеальна, — почала я. — Але сьогодні хочу бути чесною. І сказати, що любов — не завжди зручна. Не завжди вчасна. Але коли вона справжня — вона варта всього.
Я відчула, як Артем став поруч.
— Ми не ідеальні, — сказав він. — Але ми — справжні. І ми не хочемо більше ховатися.
На мить у залі панувала глибока тиша.
А потім — спалахнули камери. Хтось плескав. Хтось — ні. Дехто просто вийшов.
Але ми стояли. Разом. На світлі.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Те, що не можна називати", Love», після закриття браузера.
