Читати книгу - "Таємниці старого маєтку, Rada Lia"

— Так, я бачу, — змушений був визнати Артем. Марта густо почервоніла від сорому.

Всередині стіни дійсно був порожній простір майже у метр. Однак там нічого не виявилося, крім іржавої пластини, яка лежала зверху на цеглі.

— Може тобі все-таки здалося? — поблажливо запитав чоловік, коли охоронець пішов. — Як би людина сюди потрапила? — він пальцем показав на стіну, —  тут все закрито.

Марта задумалася й підійшла ближче. Присіла. Пилюка виїдала їй очі. Тож вона примружилася й почала кашляти. На мить щось привернуло її увагу. Цеглина на підлозі була ніби обтесана, нічим не кріпилась до інших. Дівчина спробувала витягнути її. Коли їй це вдалося, вона з тріумфом поглянула на Артема.

Він присів поруч й став допомагати. За кілька хвилин вони виявили під цеглою кришку люка. Артем з Мартою перезирнулися.

Артем відсунув її вбік. Вниз вела драбина.

— Я ж тобі казала, — не втрималася дівчина. — Тепер ти мені віриш?

Чоловік кивнув й відразу почав спускатися. Марта полізла за ним. 

За хвилину вони опинилися у задушливій темній кімнаті.

Дівчина закашлялася. Артем увімкнув на телефоні ліхтарик й обвів ним по колу. В кімнаті було повно пилу й старих меблів. Пилюка покривала товстим шаром диван у кутку, стіл. Книги стосами лежали всюди та на дерев'яній підлозі. 

— Це ж — вигукнув Артем ошелешено. Йому перехопило подих. — Це ж книги зі старої бібліотеки. Їм років 100 не менше.

— Ти ж казав, що все згоріло, — здивувалася дівчина.

Артем лиш знизав плечима.

— Значить пожежа не була випадковою, — припустила Марта. — Хтось заздалегідь підготувався. Виніс книги. І лише потім підпалив. 

Чоловік ошелешено поглянув на неї:

— Виходить, що так.

Марта також увімкнула ліхтарик. Посвітила навколо. Навпроти неї виявилися старі дерев'яні двері, які з виду ледь трималися на петлях. Однак коли дівчина підійшла ближче й взялася за ручку, відкрити їх не вдалося. 

Артем також смикнув. Потім ще раз. Нарешті вони відчинилися. 

Прямо за дверима висіли старі, пожовклі завіски. Марта їх відсунула й пройшла вперед. Вони опинилися в невеличкій кімнаті з продуктами: крупи, борошно, закрутки, овочі.

— Ми що у коморі? — здивувалася дівчина.

— Судячи з усього так.

Коли Артем з Мартою вийшли з комори, вони опинилися на кухні.

Ошелешено перезирнулися.

— Ти думаєш те ж саме що і я?

— Що дівчата не могли не знати про двері в коморі?

— І що одна з них чи всі троє пробирались до мене в кімнату й лякали.