Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Твоя перша остання брехня 📚 - Українською

Читати книгу - "Твоя перша остання брехня"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Твоя перша остання брехня" автора Харлан Кобен. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 75
Перейти на сторінку:
напала на вас із перцевим спреєм?

— Так, — сказала Майя, відчайдушно намагаючись звучати авторитетно.

— То вона бризкає вам в очі спреєм, хапає відеокартку і тоді — що? Утікає?

— Так.

Кірс кивнув.

— Що на ній було?

Майя глянула на канапу. Лілі повністю поглинув величезний пазл із тваринами з чотирьох частин.

— Я бачила там чоловіка.

— Чоловіка?

— Так. На відео. Лілі сиділа в нього на колінах.

— Овва, — сказав Кірс. — Припускаю, це був незнайомець?

— Ні.

— Ви його знаєте?

Вона кивнула.

— То хто це був?

— Ви мені не повірите. Скажете, що я марю, і це буде цілком зрозуміло.

— А ви спробуйте.

— То був Джо.

Слід віддати йому належне: Кірс не скривився, не зітхнув, не подивився на неї так, ніби вона найбожевільніша людина в історії світу.

— Ясно, — промовив так, наче теж намагався тримати себе в руках. — То відео було старе?

— Перепрошую?

— Може, воно було зняте, поки Джо ще був живий? Можливо, ви думали, що вже записали щось на нього…

— Я поставила приховану камеру вже після вбивства.

Кірс стояв і слухав.

— На плівці вказана дата — відео записане вчора, — вела далі Майя.

— Але…

Тиша.

Потім:

— Ви ж знаєте, що це неможливо.

— Знаю, — сказала Майя.

Вони дивились одне на одного. Сенсу переконувати його не було. Натомість Майя змінила тему.

— Чому ви прийшли?

— Треба, щоб ви приїхали у відділок.

— Навіщо?

— Не можу сказати. Але це дуже важливо.

Розділ 7

У дитсадку «Зростання» чергувала та сама усміхнена юнка.

— О, я вас пам’ятаю, — сказала вона й нахилилася до Лілі. — І тебе теж пам’ятаю. Привіт, Лілі!

Лілі промовчала. Жінки лишили її з кубиками й пішли до кабінету.

— Я готова записати її до вас, — сказала Майя.

— Чудово! Коли хочете почати?

— Негайно.

— Ем, це трохи незвично. Зазвичай нам потрібно два тижні на обробку заяви.

— Від нас несподівано пішла нянька.

— Прикро це чути, але…

— Міс… вибачте, забула ваше ім'я.

— Кітті Шам.

— Так, міс Кітті. Перепрошую, ви бачите отам зелене авто?

Кітті визирнула з вікна. Її очі звузилися.

— Вам хтось докучає? Викликати поліцію?

— Ні. Розумієте, це поліцейське авто під прикриттям. Мого чоловіка нещодавно вбили.

— Я читала, — сказала Кігті. — Мої співчуття.

— Дякую. Справа в тому, що офіцер нині мусить доправити мене до відділку. Я не знаю для чого. Він просто заїхав за мною. Тож я маю вибір. Я можу взяти Лілі з собою, поки мене розпитуватимуть про вбивство її батька…

— Місіс Буркетт?

— Майя.

— Майє, — Кітті досі не зводила очей з авто Кірса. — Ви знаєте, як завантажити наш додаток на телефон?

— Знаю.

Кітті кивнула.

— Для вашої дитини буде краще обійтися без емоційних прощань.

— Дякую.

Коли вони дісталися відділку району Центрального Парку, Майя поцікавилася:

— То тепер ви можете сказати, що ми тут робимо?

Кірс майже всю дорогу мовчав. Майю це влаштовувало. Їй потрібен час усе обдумати: камера, відео, Ізабелла, сорочка кольору «лісовий зелений»…

— Необхідно, щоб ви пройшли дві процедури пізнавання.

— Кого саме?

— Не хочу, щоб ви поставилися до цього упереджено.

— Це не можуть бути стрілки. Я ж казала. Вони були в лижних масках.

— Чорних, так ви казали. З прорізями лише для очей та рота?

— Так.

— Добре. Ходімо зі мною.

— Я не розумію.

— Ви побачите.

Поки вони йшли, Майя проглянула мобільний додаток дитсадка «Зростання». Він дозволяв оплачувати рахунки, реєструватися на певний час, переглядати список занять дитини, біографічні довідки всіх вихователів. Але найкращою в додатку і, власне, головною причиною зацікавлення Майєю «Зростанням» була особлива функція, яку жінка зараз вибрала. Три варіанти: червона кімната, зелена кімната й жовта кімната. Вікова група Лілі була в жовтій кімнаті. Майя натиснула жовту іконку.

Кірс прочинив двері.

— Майє?

— Хвилинку.

Екран телефону ожив, відкриваючи пряму трансляцію з жовтої кімнати. Можна було б подумати, що на сьогодні для Майї достатньо відеоспостережень. Однак — ні. Вона перевернула телефон набік і збільшила картинку. Лілі там. У безпеці. Вихователька (згодом Майя зможе подивитись її сторінку та почитати довідку) складала кубики з нею та хлопчиком приблизно того ж віку.

Майя відчула полегшення. Майже всміхнулася. Слід було наполягти, щоб віддати Лілі в подібне місце ще кілька місяців тому. Якщо маєш няньку, то залежиш від однієї людини — без нагляду, з нечастими перевірками та правками. Тут же свідки, камери безпеки та соціалізація. Це ж безпечніше, так?

— Майє?

Знову Кірс. Вона закрила додаток і поклала телефон до кишені. Вони разом зайшли всередину. У кімнаті було ще двоє людей — жінка, окружний прокурор, приписана до справи, та адвокат захисту, чоловік. Майя намагалася зосередитись, однак у голові досі панував безлад через приховану камеру та Ізабеллу. Перцевий спрей дотепер відчувався в легенях та носових перегородках. Вона хлюпала носом, наче кокаїновий наркоман.

— Я ще раз хочу висунути свої офіційні претензії, — сказав адвокат. Він мав довге, до середини спини, волосся, зібране у хвіст. — Свідок визнала, що не бачила їхніх облич.

— Це занотовано, — сказав Кірс. — І ми погоджуємося.

Хвостатий розвів руки.

— То який у цьому сенс?

Майю це теж цікавило.

Кірс потягнув за шнур, завіса поповзла догори. Він нахилився до мікрофона й сказав:

— Запускайте першу групу.

До кімнати увійшло шестеро. Усі — у лижних масках.

— Це ж просто сміхотворно, — сказав хвостатий.

Майя цього не очікувала.

— Місіс Буркетт, — дуже чітко промовив Кірс, наче його слова записувалися. Вона припустила таку можливість. — Ви впізнаєте когось у цій кімнаті?

Він дивився на неї й чекав.

— Номер чотири, — сказала Майя.

— Маячня якась, — сказав хвостатий.

— Як ви впізнали четвертий номер?

— «Упізнала» — надто голосне слово, — відповіла Майя. — Але він такої ж статури та зросту, як той, хто застрелив мого чоловіка. І на ньому той самий одяг.

— Тут кілька чоловіків убрані однаково, — сказав хвостатий. — Як можна говорити категорично?

— Я ж сказала — у них не та будова чи зріст.

— Ви впевнені?

— Так. Номер два підходить найбільше, але на ньому сині кеди. На тому, хто застрелив мого чоловіка, були червоні.

— Давайте прояснимо, — вів далі хвостатий. — Ви не можете з упевненістю казати, що четвертий номер застрелив вашого чоловіка. Ви можете сказати, що, на вашу думку, він приблизно того ж зросту та будови й убраний у подібний одяг…

— Не подібний, — перебила його Майя. — У той самий одяг.

Хвостатий схилив голову.

— Серйозно?

— Так.

— Ви не можете цього знати, місіс Буркетт. Думаю, у світі більше однієї пари червоних конверсів, чи не так? І якби я виставив там чотири пари червоних кедів, ви змогли б сказати, які саме

1 ... 15 16 17 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твоя перша остання брехня», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Твоя перша остання брехня"