Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Зоряний лицар 📚 - Українською

Читати книгу - "Зоряний лицар"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зоряний лицар" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 116
Перейти на сторінку:
Спочатку відблиск, як живий, тріпотів у дівчинки в долоні, а коли вода витекла до краплі, дівчинка здивовано побачила, що на її долоні блищить срібна монета.

— Цур мене! — злякано скрикнула Марика й упустила монету в озеро.

— Що сталося, Марико? — стурбовано запитав Гліб.

Дівчинка зачудовано подивилася, як, торкнувшись поверхні води, срібло знову перетворилося на місячний відблиск, мов його й не було, і сказала:

— Шайтан жартує. Як називається ця штука, яка здається?

— Ілюзія, — підказав Гліб.

— От-от. Я її зараз своїми очима бачила, провалитися мені на цьому… — почала було Марика, але згадавши, що плавати вона не вміє і провалитися їй зараз зовсім би не хотілося, осіклася і просто додала: — Я зараз монету в руках тримала.

— Це і є той скарб, який ми обіцяли вам показати, — сказали хованці. — Місячне срібло не просте, а заговорене. Воно робить зговірливим навіть найжадібнішого торговця. За одну монету можна купити те, чого не купиш за десять золотих, а за десять — те, що зовсім не продається.

— Хіба по той бік дзеркала нам доведеться щось купувати? — здивувався Гліб.

— Як знати, — ухильно відповіли чоловічки. — Тільки гроші руку не відтягнуть, а без них вирушати в подорож не розумно.

Хованці були праві. Відверто кажучи, Гліб зовсім не подумав узяти з дому хоч кілька монет. Він набрав пригорщу води з місячним відблиском, і незабаром у нього в руках з’явився блискучий срібний кружечок.

— Яка дивна монета. На ній нічого не викарбувано, — сказав Гліб, розглядаючи срібло.

— Нічого дивного. Для місячного срібла не існує ні країн, ні кордонів. Воно набуває вигляду тих грошей, які в обігу в даній державі. А тепер збирайте вилов, не баріться. Час швидко спливає. На світанку чари зникнуть, — сказали хованці й, переморгнувшись, тоненько захихикали.

Гліб і Марика почали пригорщами черпати місячні відблиски та складати срібло в човен, але незабаром Гліб відчув під ногами вогкість. На дні човна хлюпалася вода. Монет не було.

— От так скарб! — вигукнув Гліб. — Якщо це жарт, то зовсім не смішно. Де ж ваше срібло?

— Знову перетворилося на відблиски на воді, — як нічого й не було відповіли хованці.

— Але якщо ви не збиралися нам нічого дарувати, то навіщо покликали сюди? — запитав Гліб, гадаючи в яку пастку вони потрапили.

— Навпаки, ми дуже хочемо вас обдарувати. Але секрет у тім, що місячне срібло мало зібрати, треба вміти його зберегти. Воно через те й цінується, що дуже рідко зустрічається, — без тіні зніяковілості відповіли хованці.

— Ви знаєте, як його зберегти? — поцікавився Гліб.

— Його треба тримати в спеціальному гаманці.

— Але де його взяти?

— Немає нічого простішого. Варто тобі попросити, й ми принесемо усе, що хочеш. Ми завжди готові прислужитися. Хто з нами дружить — вік не тужить.

— Якщо ви дістанете гаманець, ми будемо вам дуже вдячні, — сказав Гліб, забувши про попередження Одарки: брати, що дають, але нічого не просити самим.

Чоловічки як за командою плеснули в долоні, хором вимовили якесь незрозуміле заклинання, коли це, на колінах у Гліба з’явився гаманець із синього оксамиту, ніби шматок нічного неба. Здавалося, він випромінював чари. На оксамиті срібним шовком був вишитий незнайомий герб, в одному кутку якого красувався місяць, а в іншому — три зірки.

— Чий це герб? — запитав Гліб.

— Зоряного лицаря. Це він дарує вам срібло зі своєї скарбниці.

Гліб раптом згадав наставляння Одарки й занепокоївся.

— А він не заперечуватиме, якщо ми візьмемо його гаманець?

— Анітрохи, адже ви берете його в борг. Коли будете повертатися та побачите місячну стежку, пустіть гаманець по хвилях, і він повернеться до господаря.

Заспокоївшись, Гліб і Марика взялися збирати місячне срібло. У гаманці блискучі кружечки й справді не перетворювалися на воду. Гаманець потяжчав і тихенько подзенькував щоразу, коли в нього попадала нова монетка. Діти навіть не помітили, як небо посвітлішало, а маленькі кумедні чоловічки в свитках кольору сутінок розтали, наче тіні.

Раптом Гліб і Марика відчули поштовх. Човник тицьнувся носом у пісок і розсипався на порох. Озеро зникло, ніби його і не було, а місячна стежка перетворилася на звичайну дорогу.

Якби не гаманець із синього оксамиту, то Гліб і Марика могли б подумати, що все це їм просто привиділося. Гліб труснув гаманцем, майже не сподіваючись почути дзенькоту монет. Він думав, що з настанням ранку вони теж перетворяться на воду. Але срібло, як і раніше, залишалося сріблом. Затягнувши гаманець тугіше, Гліб причепив його до пояса, і вони з Марикою, взявшись за руки, продовжили йти до чарівного дзеркала.

Довга ніч знехотя поступалася місцем ранку. Жовте око місяця затяглося блакиттю. Небосхил світлішав, і світанок сірою фланеллю стирав з нього зірки. Дорога зміїлася, гублячись десь далеко у ранковому тумані. Поступово серпанок рідшав і танув. Новий день впевнено та повільно підіймав завісу, і перед дітьми поставала декорація майбутніх подій.

1 ... 15 16 17 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зоряний лицар», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зоряний лицар"