Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Фосфорна квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Фосфорна квітка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фосфорна квітка" автора Еберхард Паніц. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 39
Перейти на сторінку:
і запевняв:

— Ми з батьком не були вдома буквально з півгодини, може, навіть хвилин двадцять.

Художник сидів нагорі за столом, підперши голову руками. Двоє чоловіків поклали старого Валентінера на ноші. Він обблювався, видовище було бридке. Лише в коридорі небіжчика накрили полотнищем.

— Це — світильний газ, безперечно, — констатував доктор Кендлер, що мов тут уродився. Едвардс пильно глянув на нього. Лікар уїдливо запевнив: — Ми цю справу швидко розплутаємо й закрутимо газовий кран раз і назавжди.

Якийсь чоловік у цивільному вовтузився біля маленького газового пальника, про який Пауль Вундервальд уранці розповідав нісенітниці. Червоний газовий балон фактично був порожній, однак поліція описала майже всі інструменти й прилади у Вундервальдовій майстерні. «В лабораторію!» — надійшло розпорядження, бракувало лише, щоб вони ще взялися за картини й скульптури, які хтось назвав «непристойними й гіршими з найгірших».

Усе перевернулося догори ногами, співробітники поліції фотографували кожен закуток будинку, від підвалу до даху. Всередині приміщення й знадвору вони знімали відбитки, описували предмети й запаковували їх у пластмасові торбинки. Біля відчинених дверей і вікон поліція намагалася відбитись од цілої зграї газетярів, які ставали щораз зухвалішими. Комісар Гінцпетер кричав:

— Геть звідси! Тут вам нема чого робити!

Однак, коли він піднявся нагору по сходах, до коридору проникла ціла знімальна група телебачення. Комісар спочатку шаленів і погрожував, нарешті примирливо махнув рукою, підсів у світлиці до Вундервальда й сказав:

— Тепер кожен відчуває, що це був газ.

— Він учадів, — уставив зарозуміло Кендлер. — Або отруївся природним газом, про що свідчить запах, або вчадів.

Він оглянув у підвалі систему опалення й здивувався, виявивши там лише два-три відра вугілля.

— Нема й попелу, хоча топка й казан з водою ще теплі.

На такі розслідування його, власне, ніхто не вповноважував, але комісар вдячно зауважив:

— Отже, слід іще теплий…

Кілька поліцаїв у цивільному обнишпорили підвал, завзято махаючи руками, їм здавалося, що вони незабаром обов'язково все з'ясують. Тут сталося вбивство, перед цим був замах на життя іншої людини, здавалося, що тут пахне ще й політикою, сенсацією і громадським неспокоєм. Гінцпетер байдужливо давав указівки, що треба ще зробити. Одному цивільному доручив залучити до розслідування якнайбільше фахівців з газового заводу, а другому — проконсультуватися на університетських кафедрах і в інших експертів. Потурбували вже навіть прокурора, аби той видав ордер на арешт Цахаріаса Вундервальда.

— Та тут же все ясно, — вигукнув поліцай. — Крім того, він може втекти, сховатися від слідства.

Пауль Вундервальд запротестував:

— Кому треба щось приховувати, той мусить спершу з'ясувати… Ні мене, ні мого батька в будинку не було, коли це сталося, маємо свідків.

— Авжеж, усі — безневинні ягнята, — сказав єхидно Кендлер і знову зміряв Едвардса зневажливим поглядом: — Ви теж головою ручитеся за Вундервальда, хоча ваша дружина напевне стала вже більш розсудливою.

Кендлер був у своїй стихії, можливо, в лікарні йому доводилося нудьгувати. Він з подробицями розповів, що тут сталося, коли він і Маргрет залишили старого антиквара; звичайно, згадав і про те, що поблизу вешталися якісь двоє, один з них, видимо, був іноземець.

— Іноземці тут почувають себе як удома, — запевнив він, не зводячи ока з Едвардса. — А пан Валентінер був дуже необережний, здається, він на когось чекав, згадував про продаж якихось картин. Він усе життя клопотався найбільшими диваками й пускав повз вуха будь-які застереження.

Кендлер говорив так, ніби він єдиний ще може застерегти людство від забудькуватості. Він ще довго перераховував усе, що викликало в нього підозру. Нарешті цього виявилося занадто навіть для комісара кримінальної поліції Гінцпетера, бо він ще не з'ясував характеру пригоди: самогубство чи вбивство?

— Давайте ще раз усе згадаємо, — сказав він і попросив лікаря докладніше описати йому тих незнайомців, чого Кендлер, звичайно, зробити не міг.

Едвардс підсів до художника й шепнув йому:

— Скажи ти щось, Цахаріасе. Як ти гадаєш, на кого тут чекав Валентінер?

Однак Вундервальд лише похитав головою. Він розгубився від хаосу та балаканини, доручив синові відповідати на всі запитання й захищатися від звинувачень. Один із поліцаїв, котрий безперервно дзвонив по телефону, сказав сердито Паулю Вундервальду:

— Ви підете з нами й підпишете протокол, мусить підписати його і ваш батько. Я не сумніваюся, що маємо справу з убивством.

— Скажемо обережніше: вбивство або тілесні пошкодження зі смертельним наслідком, — уточнив Гінцпетер. — Ми зараз підемо собі, про арешт поки що не будемо говорити. Так замести за собою сліди — це треба відзначити, дорогий убивцю!

Перебиваючи один одного, поліцаї ще хвилю збуджено розмовляли. Гінцпетер сам сходив у підвал, кілька разів піднявся й спустився сходами, вдарив Кендлера по плечі й зауважив:

— Ваше діло — небіжчик, тож клопоту маєте досить. — Обом Вундерваль-дам він гукнув: — Тут хай усе залишається так, як є, а я когось поставлю до дверей, щоб ви мали спокій. Кількох запитань завтра чи післязавтра уникнути буде неможливо, тож триматимемо зв'язок. Загадку незабаром буде розгадано. Бувайте!


16

У будинку було холодно, хоча Кендлер і сказав, що вода в опалювальному казані ще тепла. Едвардс сидів разом з Вундервальдами в холоднечі, аж поки Пауль зачинив вікна. Запаху газу більше не було чути.

— Незрозуміло, — сказав старий Вундервальд, — як Валентінер сидів ось тут і нічого не відчув. Хтось мусив був зайти в будинок, щоб наробити такого!

— Він, мабуть, заснув, — відповів Пауль, — він завжди спав по обіді! Едвардс згадав про свій візит до антиквара, згадав, як вони пили мартіні, як той кашляв.

— Здоров'ям він не міг похвалитися, — зауважив Едвардс. — А протягом дня часом вихиляв цілу пляшку.

Так вони сушили собі голову здогадками, Цахаріас кілька разів стукав себе кулаком по лобі.

— Мені не треба було втікати! Цій мафії від живопису, з якою він укладав вигідні угоди, я так чи так не вірю ні на йоту.

1 ... 15 16 17 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фосфорна квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фосфорна квітка"