Читати книгу - "Чінгісхан"

Шах відсунув дерев’яний засув і прочинив двері. Тьмяно освітлені двома олійними світильниками, низько нагнувши спини, стояли близькі сановники.

Всунувши босі ноги в жорсткі, охололі за ніч туфлі, Мухаммед пройшов до другої кімнати. Там чекали слуги. Один тримав глиняний світильник, другий — срібний таз, третій — глечик з вигнутою вузькою шийкою.

Вони допомогли шахові зробити обмивання біля водойми, де вода стікала в отвір у камінній підлозі. Четвертий слуга подав на витягнутих руках довгий, гаптований шовком рушник і надів на пухлі ноги повелителя вовняні узорчаті носки.

Поки хорезм-шах займався одяганням, векіль повідомляв про останні новини.

— Дуже холодно надворі. Все покрилося білим інеєм… Троє імамів прийшли до палацу і ждуть наказів… Чекає також начальник катів Джіхан-Пехлеван… Учора ввечері з Булгара прибув великий караван на триста верблюдів з партією булгарських сап’янових чобіт і з сотнею полонених урусів. Близько двохсот рабів померло в дорозі, хоч майже кожного дня їх годували просяною кашею з кунжутною олією. Перед цим інший караван було розграбовано туркменськими розбійниками. Мабуть, це справа рук Кара-Кончара.

— Я розгромлю туркменські кочовища! Але найбільше мене непокоять прочани з Багдада. Чи не видно дервішів— арабів з Багдада? Всі вони лазутчики багдадського халіфа, всі вони бажають мені лиха.

— Які негідні люди можуть бажати лиха великому захисникові віри?

— Такими стали мусульмани!

Скінчивши одягання, шах попрямував своєю звичайною дорогою, спершу коридорами, потім крученими камінними сходами. Векіль і євнух з факелом йшли попереду і розчиняли двері. Шах піднявся на верх кам’яної башти палацу.

На рівному майданчику, вздовж стіни з бійницями, півколом стояли двадцять сім юних ханів — синів володарів Гуру, Газни, Балху, Баміяну, Термезу та інших областей. Цих юнаків і хлопчиків шах тримав під суворим наглядом при своєму дворі заложниками, щоб їхні батьки, феодальні хани, не відважились підняти меч повстання. У всіх юнаків були в руках барабани Г бубни з брязкальцями.

Тут же були музики з довгими трубами, гобоями і мідними тарілками. Осторонь стояло кілька головних воєначальників хорезмського війська.

Коли з’явився шах, всі закричали:

— Хай буде здоровий багато років непереможний падишах, захисник віри, гроза язичників!.

Шах обвів усіх похмурим поглядом.

— А де Тимур-Мелік?

— Я тут, государю.

Високий, завжди веселий Тимур-Мелік, незмінний супутник Мухаммеда в його походах, вийшов наперед, ведучи за руки двох хлопчиків: один був наймолодший син шаха від останньої дружини, кипчацької ханші, другий його внук від сина Джелаль ед-Діна і туркменки. Тимур-Мелік поставив хлопчиків біля шаха. Той схилився до свого сина і ласкаво ущипнув його за щоку. А внука суворо спитав:

— Де хан Джелаль ед-Дін?

— Батько поїхав з соколами на полювання, — сказав хлопчик. Його чорні очі з-під білої чалми дивилися насторожено.

— Тимур-Мелік! Послати вершників у трьох напрямках і розшукати хана Джелаль ед-Діна! Туркмени все ще нападають на каравани. Вони можуть напасти і на мого сина.

— Буде зроблено, благословенний!

Згори, наче з хмари, пролунав тонкий, схожий на дитячий голос:

— Блаженний той, хто пильнує! Щасливий той, хто не спить!

Високий мінарет, немов свіча, підійнята до неба, освітився на самому верху рожевим променем сонця, що визирнуло з-за далеких гір. Усі будинки міста ще були оповиті туманними сутінками.

Старший із молодих ханів подав хорезм-шахові барабан. Мухаммед вигукнув:

— Слава великому Іскендеру![46] Слава завойовникові світу! Іскендер пройшов через усі землі Ірану до берегів Джейхуна і Зеравшана[47]. Іскендер для нас є прикладом, він наш учитель! Вшануємо його, тричі заграємо голосну «нубу»![48]

Загриміли бубни й барабани. Задзвеніли мідні тарілки. Хрипко заревли довгі труби і запищали сопілки. Тричі всі здіймали брязкіт і гуркіт на честь хороброго македонця. Коли всі затихли і тільки гучна луна ще віддавалась у високих баштах палацу, Тимур-Мелік вигукнув:

— Ми віддали належну славу великому румійцеві[49] Іскендеру Дворогому. Мир прахові його! Але він, через свою молодість, здійснив лише половину з того, що йому належало зробити. Тепер у нас є новий Іскендер, великий Мухаммед-воїн, Мухаммед-полководець, Мухаммед — творець великої імперії Хорезму! Хай продовжить аллах царювання могутнього повелителя країн ісламу, шаха Мухаммеда Алла ед-Діна! Виконаємо на честь нашого великого шаха триразову «нубу»!

У тихому повітрі знову загриміли бубни, тарілки, барабани і люто заревли довгі сурми.

Мухаммед стояв біля бійниці суворий, грізний і задумливий, розпроставши широкі плечі; і здавалося, великі думки бродять під його білосніжною чалмою.

— Мир вам! Ідіть! — сказав хорезм-шах.

Усі по черзі, склавши руки на животі, підбігали до нього дрібними кроками; доторкнувшись губами до поли шахської шуби, всі подавалися назад і зникали в темному отворі сходів.

Останнім виходив Тимур-Мелік, тримаючи за руки обох хлопчиків.

— Дада