Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Смерть манекенниці, Петре Селкудяну 📚 - Українською

Читати книгу - "Смерть манекенниці, Петре Селкудяну"

483
0
12.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смерть манекенниці" автора Петре Селкудяну. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16 17 ... 47
Перейти на сторінку:
промовив Дід.

— На мою думку, шефе, це справді далеко цікавіше, ніж би я побачив, куди вона пішла.

— Не розумію.

— Ну, коли б вона купила, скажімо, м'ясо абощо, то було б цікаво? Анітрохи. А так лишилася таємниця.

— Любий друже, щоб мені не затримуватися, приготуй, будь ласка, вечерю для Ельзасця. Рис у комірчині, молоко в холодильнику, звари кашу. І покладеш на тарілку вітаміни «А» і «С». Мені обов'язково треба ще сьогодні поговорити з Евою Ласло.

Дід подивився на себе в люстро і вийшов.

12

Ева Ласло мешкала на вулиці Спетару в невеличкій, на п'ять квадратних метрів, кімнатці в підвальному приміщенні. За житло вона не платила, а двічі на тиждень прибирала квартиру літній жінці з третього поверху. Решту днів працювала ще в кількох сім'ях поблизу.

Коли прийшов Дід, вона лежала в ліжку й співала тужливу пісню, не зводячи очей з портрета на стіні. Либонь, сумувала за тим вусатим хлопцем. Крім ліжка, в кімнатці стояв маленький столик і стілець та під чистим простирадлом висіло на стіні кілька ситцевих платтів.

— Ой лишенько, невже я не замкнула дверей? — злякано сказала дівчина й натягнула ковдру аж до підборіддя, щоб не було видно нічної сорочки.

— Вибачте, шановна, я потурбував вас невчасно, але я був певний, що ніхто в Бухаресті не лягає спати так рано.

— А я нетутешня, я з Чіука, а ви хто такий? Коли злодій — кричатиму.

— Люба дівчино, — заспокійливо промовив Дід, — я не злодій, навпаки, працюю в міліції, де злодіїв ловлять.

Він подав їй своє посвідчення.

— Чого мене ловити, я дівчина чесна і маю право тут жити: хазяйка тимчасово прописала.

— Ще раз перепрошую, що потурбував вас, але спонукала мене до цього надзвичайно важлива справа. Я прийшов просити вашої допомоги.

— О боже мій, ви зі мною розмовляєте, а я роздягнена, випрала сьогодні білизну, і так мені сумно стало без Пешти, що плачу й плачу. А можна, я одягнуся?

— Звісна річ, панно. Я тисячу разів вибачаюся, не думав, що ви лягли спати. Я вийду на вулицю, запалю сигару, а ви одягайтеся, хоч на запитання, які я вам поставлю, ви могли б і так відповісти.

— Тоді вийдіть, я швиденько, — сказала Ева і, не чекаючи, поки він зачинить двері, скочила з ліжка. Дід ненароком побачив її міцні кругляві ноги і подумав, що саме в таких дівчат народжуються потім здорові діти.

На вулиці він запалив половинку сигари і розмірковував про те, що багато дівчат їдуть за сотні кілометрів до столиці не для того, щоб заробити грошей, а щоб навчитися вести господарство і, повернувшись додому, зачаровувати цим умінням своїх майбутніх чоловіків. Не встиг допалити сигару, як у дверях з'явилася Ева і з нею старенька бабуся.

— Ось він каже, що не злодій, — звернулася Ева до бабусі, і Дідові знову довелося прохати вибачення і пояснювати мету свого візиту.

— Вони побудуть зі мною, коли ви питатимете мене, бо я боюся. Я чула від людей, що такі, як ви, бувають ласі до дівчат, — сказала Ева Дідові.

Він спаленів, проте вирішив, що дискутувати марне.

Знову зайшли до Евиної кімнати. Дід сів на стілець, вони — на ліжко.

— Панно Ево, рік тому ви працювали в сім'ї Скурту, пригадуєте? У лікарки Камелії Скурту.

Ева наморщила чоло, за кілька секунд обличчя її прояснілося:

— Так, так, у них іще хлопець такий потвора, з отакенною головою!

— Отже, панно, пригадали, — спокійно сказав Дід, хоч від слова «потвора» його пересмикнуло. — Але ж у вас була угода на два роки, а ви в них і двох місяців не пробули. Я ставлю вам це запитання, оскільки дівчина, яка приходила туди, ви її, можливо, знали, Йоана Рареу, потрапила під машину і загинула, а мій обов'язок як представника слідчих органів — з'ясувати обставини трагедії і знайти винуватця. Не хвилюйтеся, ви до цього зовсім не причетні. Мене лише цікавить, чому ви так швидко від них пішли і чи ви пам'ятаєте дівчину, чиє ім'я я щойно назнав?

— Відповідай йому, люба дівчинко, цей добродій не зичить тобі лиха, ти ж бачиш, і манери в нього вишукані, — сказала бабуся, милуючись трояндою, що червоніла на вилозі Дідового піджака.

Ева зиркнула на нього, потім на хазяйку, притулила долоню до рота й спитала:

— А ви не посадите мене?

— Боронь боже, панно, як вам таке в голову прийшло?

— Отак і прийшло. На світі, казав Пішта, багато підступних людей, не треба всім вірити, ось що він мені казав, — з великих карих очей Еви струмочками потекли сльози.

Дід швидко вийняв з кишені носовичок і по-батьківському ласкаво витер дівчині очі.

— Ради бога, панно, вибачте, що розхвилював вас. Запевняю, я прийшов без ніяких злих намірів. Заспокойтеся, прошу вас, і дайте відповідь на моє запитання.

— Не будь дурненькою, ma cherie,[1] ти ж бачиш, як чемно цей добродій тебе прохає.

— Тому пішла від них, що боялась їхнього хворого хлопця. Я спала в прохідній кімнаті й прокидалася вночі, бо він підходив до мого ліжка, дивився на мене й беззвучно реготав. Так було двічі.

— Отже, ви пішли через Вінченціу?

— Ага, його так звали. Але я пішла не через нього, він добряк і поштивець, купував мені цукерки і купав замість мене собаку.

— То, може, вам доводилось забагато працювати?

— Ні, робота не важка, я на здоров'я не нарікаю, раз-два — і прибрала в квартирі, у них лише три кімнати. І платили мені щедро — чотириста за місяць. А Вінченціу часто плакав, і мені було дуже шкода його, бо він

1 ... 15 16 17 ... 47
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть манекенниці, Петре Селкудяну», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смерть манекенниці, Петре Селкудяну"