Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Гаррі Поттер і келих вогню 📚 - Українською

Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гаррі Поттер і келих вогню" автора Джоан Роулінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 160 161
Перейти на сторінку:
закліпав і глянув на підлогу.

Там лежали непритомні Мелфой, Креб та Ґойл.

Гаррі, Рон і Герміона застосували кілька різних заклять. До того ж, не лише вони.

- Ми вирішили подивитися, що ця трійця задумала, - наче нічого й не сталося, сказав Фред, наступаючи на Ґойла, щоб зайти в купе. У руці він тримав чарівну паличку - так само, як і Джордж, який зайшов за ним, старанно наступивши на Мелфоя.

- Цікавий ефект, - мовив Джордж, розглядаючи Креба. - Хто застосував закляття «фурункулус»?

- Я, - відповів Гаррі.

- Дивно, - весело сказав Джордж. - Я застосував «желейні ноги». Ці два закляття ніби й не поєднуються. А в нього на пиці повиростали маленькі щупальця. Але не залишаймо їх тут - вони не надто прикрашають купе.

Рон, Гаррі і Джордж почали штурхати, котити й виштовхувати непритомних Мелфоя, Креба і Ґойла в коридор - через суміш заклять, якими їх ударили, вони мали жахливий вигляд. Залишивши трійцю в коридорі, усі повернулися в купе і зачинили за собою двері.

- Хтось бажає зіграти партійку у вибухові карти? - спитав Фред, витягуючи колоду.

Аж на середині п'ятої партії Гаррі наважився спитати:

- То ви нам розкажете? - звернувся він до Джорджа. - Кого ви шантажували?

- А-а-а, - похмуро протяг Джордж. - Ти про те.

- Це не має значення, - захитав головою Фред. - Це зовсім неважливо. Принаймні зараз.

- Ми передумали, - знизуючи плечима, сказав Джордж.

Однак Гаррі, Рон і Герміона не переставали розпитувати, тож нарешті Фред не витримав:

- Ну, добре, добре, якщо вам так цікаво... то був Лудо Беґмен.

- Беґмен? - Гаррі аж підскочив. - Ви хочете сказати, що він був причетний до...

- Та ні, - насуплено сказав Джордж. - Аж ніяк. Він Лудко-дурко. Йому не вистачило б кебети.

- То що тоді? - запитав Рон.

Фред якусь мить помовчав, і тоді промовив:

- Пам'ятаєте, як ми побилися з ним об заклад на Кубку світу з квідичу? Про те, що виграє Ірландія, але Крум зловить снича?

- Так, - підвердили Рон та Гаррі.

- Той бовдур заплатив нам золотом леприконів, яке розкидали ірландські талісмани.

- І що?

- А те, - буркнув Фред, - що воно зникло! На ранок золота мов і не було!

- Але... це, мабуть, випадково? - спитала Герміона.

Джордж гірко засміявся.

- Авжеж, спершу і ми так думали. Вирішили, що коли йому напишемо й повідомимо про помилку, то він її виправить. Але він нічого не робив. Не звертав уваги на наші листи. Ми намагалися поговорити з ним про це у Гоґвортсі, та він завжди вигадував якісь причини, щоб від нас відкараскатися.

- Врешті-решт він розізлився, - докинув Фред. - Сказав, що ми ще замолоді, щоб грати в азартні ігри, і що він нічого нам не дасть.

- І тоді ми попросили, щоб він хоч віддав наші гроші, - підхопив Джордж.

- Він не міг відмовити! - вигукнула Герміона.

- Ще й як зміг! - буркнув Фред.

- Але ж то були всі ваші заначки! - не вірив Рон.

- Не нагадуй мені про це, - сказав Джордж. - Врешті-решт ми з'ясували, що й до чого. Беґмен так само не повертав гроші батькові Лі Джордана. Виявилося, що він вляпався в халепу з ґоблінами. Він позичив у них купу грошви. Банда ґоблінів підстерегла його в лісі після матчу на Кубку світу і забрала все золото, яке було при ньому, - але цього не вистачило, щоб покрити всі борги. Ґобліни гналися за ним аж до Гоґвортсу. Він робив ставки в азартних іграх і процвиндрив геть усе. Не мав більше чим бряжчати в кишенях. І знаєте, як цей ідіот вирішив розплатитися з ґоблінами?

- Як? - запитав Гаррі.

- Він зробив ставку на тебе, - сказав Фред. - Поставив велику суму, що ти виграєш турнір. А грав він з ґоблінами.

- То он чому він весь час намагався допомогти мені виграти! - зрозумів Гаррі. - Що ж, я виграв - тепер він поверне вам ваше золото!

- Нє-а, - заперечно похитав головою Джордж. - Ґобліни грали так само підступно, як і він. Вони сказали, що ви з Діґорі розділили перемогу, а Беґмен ставив, що виграєш ти сам. Тому Беґменові довелося тікати. Він змився відразу після третього завдання. - Джордж глибоко зітхнув і знову почав роздавати карти.

Решта подорожі минула доволі приємно. Гаррі волів би, щоб вона тривала ціле літо, щоб потяг ніколи не доїхав до Кінґс-Кросу... але ж він цього року відчув на власному досвіді, що час, на жаль, не сповільнюється, коли попереду чекає щось неприємне. Тож Гоґвортський експрес прибув на платформу дев'ять і три чверті надто швидко. Потяг наповнився галасом і метушнею, учні почали вивантажувати речі й виходити самі. Рон та Герміона, тягнучи свої валізи, перелізли через Мелфоя, Креба та Ґойла.

Але Гаррі не поспішав.

- Фред, Джордж! Почекайте!

Близнюки озирнулися. Гаррі відчинив валізу і вийняв свій приз.

- Беріть, - він тицьнув торбу Джорджеві в руки.

- Що? - здивувався Фред.

- Беріть, - твердо повторив Гаррі. - Мені не треба.

- Ти здурів, - Джордж спробував віддати торбу назад.

- Та ні, - заперечив Гаррі. - Забирайте і творіть свої винаходи. Це для крамниці жартів.

- Він таки здурів, - майже з благоговінням вигукнув Фред.

- Беріть, - твердо сказав Гаррі. - Якщо не візьмете, я його викину. Я не хочу й не потребую цього золота. А посміятися я не відмовлюся. Ми всі не проти посміятися. Мені здається, що сміх нам тепер потрібен як ніколи.

- Гаррі, - слабким голосом промовив Джордж, зважуючи торбину в руках, - тут, напевно, з тисяча ґалеонів.

- Так, - засміявся Гаррі. - Уявіть, скільки вийде канаркових заварних.

Близнюки дивилися на нього широко розплющеними очима.

- Тільки не кажіть мамі, де ви взяли... Хоч тепер вона може й перехотіти, щоб ви працювали в міністерстві...

- Гаррі, - почав Фред, але той витяг чарівну паличку.

- Слухайте, - рішуче сказав він, - або беріть, або я вас зачарую. Я вивчив багато нових заклять. Тільки зробіть мені одну послугу, добре? Купіть Ронові декілька різних мантій, і скажіть, що вони від вас.

Перш ніж близнюки встигли щось сказати, Гаррі вийшов з купе, переступивши через Мелфоя, Креба та Ґойла, які й досі лежали на підлозі, вкриті не надто привабливими слідами заклять.

Дядько Вернон чекав за бар'єром. Місіс Візлі стояла біля нього. Вона міцно обняла Гаррі й прошепотіла йому на вухо:

- Думаю, Дамблдор дозволить тобі влітку приїхати до нас. Будь

1 ... 160 161
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гаррі Поттер і келих вогню"