Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Джіні з Гаррі не витримали, і, відвернувшись, обоє пирснули сміхом. Незабаром підійшла й решта. Усі вони з Гаррі й містером Візлі на чолі пішли уздовж заповнених купе до вагона, котрий здавався порожнім. Затягли валізи, поставили Гедвіґу й Криволапика на поличку для багажу і вийшли попрощатися з містером і місіс Візлі.

Місіс Візлі розцілувала своїх дітей, Герміону, і насамкінець міцно притулила до себе Гаррі. Йому було трохи ніяково, але дуже приємно.

- Бережи себе, Гаррі, обіцяєш? - сказала вона, а її очі якось дивно заблищали. Тоді вона відкрила свою величезну торбину зі словами:

- Я вам зробила сендвічі. Тримай, Роне... ні, це не яловичина... Фреде? Де Фред? Ось, бери, любий...

- Гаррі! - шепнув містер Візлі, - підійди-но сюди на хвильку.

Вони відійшли за якусь колону, залишивши всіх з місіс Візлі.

- Перед від'їздом я мушу тобі щось сказати, - хвилюючись, промовив містер Візлі.

- Не турбуйтеся, містере Візлі, я все знаю.

- Знаєш? Звідки ти знаєш?

- Я... е-е... я чув учора вашу розмову з місіс Візлі. Випадково. - І поспіхом додав: - Вибачте, будь ласка...

- Не думав, що ти про це дізнаєшся таким ось чином, - розхвилювався містер Візлі.

- Але ж чесно - все нормально. І ви не порушили даного Фаджеві слова, і я вже все знаю.

- Гаррі, тобі, мабуть, дуже страшно...

- Ні, - щиро зізнався Гаррі. - Справді, - додав він, бо містер Візлі глянув на нього дещо недовірливо. - Я не роблю з себе героя, але ж серйозно - хіба Сіріус Блек може бути гірший за Волдеморта?

Почувши це ім'я, містер Візлі здригнувся, але знову опанував себе.

- Гаррі, я не сумніваюся, що ти значно відважніший, ніж припускає Фадж, і я дуже радий, що ти не злякався, але...

- Артуре! - гукнула місіс Візлі, яка проводжала всіх у вагони. - Що ти там робиш? Поїзд ось-ось від'їде!

- Уже йдемо, Молі! - гукнув містер Візлі, а сам поспіхом прошепотів до Гаррі:

- Пообіцяй мені...

- ...бути чемним і не виходити з замку? - понуро запитав Гаррі.

- Не зовсім, - сказав містер Візлі серйознішим, ніж будь-коли голосом. - Гаррі, поклянися мені, що не станеш розшукувати Блека.

- Що?! - сторопіло мовив Гаррі.

Пролунав довгий гудок. Кондуктори почали зачиняти двері вагонів.

- Пообіцяй мені, Гаррі, - скоромовкою заговорив містер Візлі, - що б там не сталося...

- Але навіщо я мав би шукати того, хто хоче мене вбити? - нічого не розумів Гаррі.

- Поклянися - що б ти не почув...

- Артуре, швидко! - закричала місіс Візлі.

Поїзд випустив пару і зрушив з місця. Гаррі підбіг до вагона і заскочив у двері, які йому відчинив Рон. А далі вся компанія висунулася з вікон і махала містеру і місіс Візлі, аж доки поїзд завернув за ріг.

- Мені треба з вами поговорити, - прошепотів Гаррі Ронові й Герміоні, коли поїзд почав набирати швидкість.

- Джіні, вийди, - звелів Рон.

- Ох, як чемно, - образилася Джіні і гордовито відійшла.

У пошуках вільного купе Гаррі, Рон та Герміона рушили коридором. Аж наприкінці вагона натрапили на купе, в якому була тільки одна особа - чоловік, що міцно спав біля вікна. Друзі спинилися на порозі. «Гоґвортський експрес» призначався для учнів, тому, окрім відьми, що возила візочок з харчами, інших дорослих вони в ньому досі не зустрічали.

Незнайомець був одягнений у вельми поношену, латану - перелатану мантію. Хворобливий і виснажений з вигляду, він, однак, був ще доволі молодим, хоч у його світло-каштановому волоссі де-не-де вже пробивалася сивина.

- Хто б це міг бути? - прошипів Рон, коли вони зачинили двері і примостилися якомога далі від вікна.

- Професор Р. Дж. Люпин, - прошепотіла у відповідь Герміона.

- Як ти знаєш?

- Написано на його портфелі, - Герміона вказала на поличку над головою чоловіка. Там лежав пошарпаний портфелик, який тримався купи тільки тому, що був старанно обмотаний мотузками. На портфелику напівоблупленими літерами в кутку було виведено: «Професор Р. Дж. Люпин».

- Цікаво, що він викладає? - недовірливо глянув Рон на мертвотно-блідий профіль Люпина.

- Це ж очевидно: є тільки одна вільна посада - захист від темних мистецтв, - прошепотіла Герміона.

Вони мали вже двох учителів захисту від темних мистецтв - щороку нового. Ходили чутки, що ця посада приносить нещастя.

- Ой, не знаю, чи він потягне, - засумнівався Рон. - Схоже, що його можна прикінчити будь-яким закляттям. О, вибач... - повернувся він до Гаррі, - що ти хотів нам сказати?

Гаррі розповів про суперечку між містером і місіс Візлі та про попередження містера Візлі. Рон був приголомшений, а Герміона притисла руки до вуст.

Нарешті вона їх опустила й промовила:

- Отже, Сіріус Блек утік, щоб полювати за тобою! Ой, Гаррі... тобі треба бути дуже-дуже обережним. І не шукати собі нових пригод...

- Та я й не шукаю, - роздратувався Гаррі. - Вони самі мене знаходять.

- Гаррі ж не дурний, щоб шукати якогось психа, який хоче його вбити! - тремтячим голосом сказав Рон.

Друзі сприйняли новину гірше, ніж Гаррі сподівався. Вони злякалися Блека значно більше, ніж він.

- Ніхто не збагне, як він вирвався з Азкабану, - стривожився Рон. - Таке ще нікому не вдавалося. А за ним, до речі, був посилений нагляд.

- Але його обов'язково спіймають, правда? - розхвилювалася Герміона. - Тепер і маґли його скрізь шукають...

- Що це? - зненацька насторожився Рон.

Звідкись долинав слабенький металевий свист. Вони оглянули купе.

- Це з твоєї валізи, Гаррі! - Рон піднявся, почав нишпорити на багажній полиці і видобув з-під Гарріних мантій кишеньковий стервоскоп.

Яскраво сяючи, він стрімко закрутився на Роновій долоні.

- Ой! Це стервоскоп? - Герміона встала, щоб краще його роздивитися.

- Так... але він такий... дешевенький, - пояснив Рон. - Він аж казився, коли я прив'язував його до Еролиної лапи, щоб відіслати Гаррі.

- А, може, ти робив тоді щось погане? - підозріло глянула на нього Герміона.

- Ні! Ну... хіба що не варто було посилати Еролу. Знаєте, їй на ці далекі відстані уже не вистачає сили. Але як інакше я міг переправити Гаррі подарунок?

- Засунь його в валізу, - порадив