Читати книгу - "Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко"

            Рома теж піднявся з крісла та підійшов до стола директора. На столі лежав дзвіночок, який хлопець взяв та подзвонив в нього. В ту ж мить, двері відкрились, до кімнати зайшов охоронець та подивився на Рому. Ватажок Легіону попросив охоронця принести чай для них та гостей, та трохи цукерок. Хлопець випрямився струнко, розвернувся на носках та вийшов, закривши за собою двері.

Ця дивовижна квітка називається Пасифлора, - продовжила Маша, коли Рома закінчив з замовленням, а Мілана роздивилась рослину, - її плоди, - вона показала пальчиком на жовтий каштанчик, - мають червоні м’які ягоди. Одна така ягідка може змусити людину заснути на декілька днів. Тому, як ви розумієте, - продовжив Рома, - до мого дня народження був місяць. Тому ми з Машею, - він підійшов до дівчини та ніжно взяв її за руку, - вирішили з’їсти ці ягоди, щоб разом заснути та не чекати, коли нам виповниться тринадцять років. В мій день народження, - закінчила дівчина, - ми відсвяткували з усіма разом та нікому нічого не сказавши, пішли в цей кабінет. Я з’їла дві ягоди, Ромі залишилось все інше. Ягід в одному плоді дуже багато, він мав спати не менше двох місяців. А там і його день народження, отже він не прокинеться.

Маша та Рома доповнювали історію один одного. Вони з’їли ягоди, випили чаю та лягли спати. Кожен розумів, що це останні години, коли вони будуть разом. Але як Ромео та Джульєтта, вони не бачили життя один без одного. Краще заснути цим страшним сном разом. Так і заснули, дивлячись один на одного, тримаючись за руки.

На ранок, наступного дня, Рома відкрив очі, та побачив, що Маша спить. Спочатку він злякався, що ягоди не подіяли на нього. Маша спала, їй вже було тринадцять років. Він сів та заплакав, закривши обличчя руками. За мить, відчув теплий дотик своєї коханої. Відкривши очі, Рома побачив, що Маша сидить біля нього та теж плаче.

В двері постукали, Мілана аж підскочила від несподіванки. Вона не хотіла пропустити ні слова, та ця історія майже розірвала їй серце. Бідні Маша та Рома, як же це все страшно. Вхідні двері відчинились, та спочатку з’явився піднос з чайником та чашками, потім охоронець. Він вибачився, побачивши переляканий погляд ватажка племені Вітрів, та поставив піднос на стіл.

Охоронець швидко розлив чай по чашкам та подав кожному присутньому в кімнаті. Поклонився та тихо зачинив за собою двері. Мілана взяла чашку, сьорбнула та подивилась на Машу та Рому, очікуючи продовження. Степан не видавав свої переживання, але чай випив одразу. Піднявся та поставив чашку на стіл, та повернувся на ватажків Легіону.

В цей день ми зрозуміли, що відбулось щось неймовірне, - мовила Маша, вдихаючи аромат чаю, прикривши награно очі, - я мала заснути, з ягодами чи без них. А я мав чекати свого часу, - Рома тримав чашку в руках, зігріваючись, так як в кімнаті було все ж таки прохолодно, - але ягоди пасифлори спрацювали навпаки. Можливо, саме через вірус, їх дія відтворилась навпаки. Отже, моя кохана не заснула, а через місяць не заснув і я.

Ватажки Легіону також розповіли, що коли Маша вийшла на наступний день з кімнати, діти всієї школи збіглись, щоб побачити одного з їх ватажків. Всі вважали, що вона вже вибула з гри, але це було не так. Через місяць, те ж відбулось з Ромою. Хлопці та дівчата школи тріумфували. Звичайно, після дня народження Роми, ватажки розповіли всім дітям, що саме відбулось. Тому тепер, діти Легіону були впевнені, що ніхто з них не засне. Новий світ став для них настільки реальним та дійсним, що страх пройшов, а очікування свого сну розвіялось.

Тому, ми готові до нового світу, - всміхнулась Маша та поставила чашку, - ми готові створити щось нове, та ніхто не буде засинати в тринадцять років. А як же діти з інших племен, - Мілана несподівано позіхнула, та швидко закрила відкритий рот рукою, - вони про цю квітку не знають. Ви тільки нам це розповіли? Я теж не розумію, - погодився Степан сонним голосом, - ви ще літом знали про це. Чому не розповіли хоча б Юрі з поселення Порожньої Руки?

Рома відійшов від Маші та наблизився до пасифлори. Дуже бережно підняв рослину та відніс на підвіконня, під сонячні промені. Потім розвернувся та ляснув в долоні. Вся його елегантність вмить зникла, він провів рукою по голові, скуйовдив волосся.

А навіщо всім вам про це казати? – його голос став не таким солодким, навіть більш нахабним. - Нам не потрібно возитись з такими як ви. Тільки почекати, коли всі заснуть. Залишиться лише Легіон! Ну, а малі діти, які будуть по всьому світу залишатись без більш дорослих, - засміялась Маша, випрямившись - приповзуть до нас за допомогою. Ми будемо відбирати найкращих, - вона хитро всміхнулась, - як справжні спартанці, наш Легіон буде відбирати найкращих, а слабих та страшних відправляти по світу, чекати свій сон.

Ватажки Легіону подивились один на одного та засміялись. Мілана не могла повірити в те, що тільки що чула. Дівчина та хлопець, що тільки що були елегантними та чемними, почали нагадувати злодіїв, що загадали страшний та підступний план. Вони сміялись та сміялись. Та їх план дійсно був підступний. Ватажок племені Вітрів хотіла піднятись, але в неї запаморочилось в голові, вона провалилась на спинку дивану та не могла поворухнутись. Очі відкриті, все розуміє. Подивилась на Степана, той лежав на дивані та спав.

Та не хвилюйся ти так, - знову лагідно мовила Маша, поцілувавши Рому в щічку, - ви просто випили чай з снодійним. Ми ні в якому разі не збираємось на вас витрачати пасифлору, - погодився Рома, - ця чудо-рослина не для тебе, Мілана. Звичайно, ми мали розуміти все про новий світ, - пояснила Маша, - тому старались спілкуватись з усіма племенами та поселеннями навколо нас. Так от дружба з Юрою відкрила нам багато нового. Він якраз нам і розповів про вірус, який змушує всіх дорослих спати. Це ж ідеальний вірус! Але він також розповів про тебе та твою зграйку, - доповнив Рома, - яка ходить по всій Столиці та шукає ліки від цього чарівного вірусу, - хлопець зі злістю стукнув кулаком по столу.