Читати книгу - "Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри"

Та як би там не було, а перший ватажок, Хадфала, покладала свої надії саме на Орика, що загалом було непоганим знаком, адже Ерагон знав, що до замаху на нього жінка-гном підтримувала Ганела з Дургрімст Квон. І якщо Хадфала змінила свій вибір, у Орика були всі шанси на те, що й інший прибічник Ганела, грімстборітхн Ундин, також віддасть свій голос за нього.

Наступним мав сказати своє слово Галдхієм із Дургрімст Фельдуност. Він повагом звівся з-за столу, але був такий дрібний на зріст, що здавався вищим, коли сидів на своєму стільці.

— Від імені мого клану, — мовив він, — я голосую за грімстборітхна Надо як за нашого нового короля.

Орик зиркнув на Ерагона.

— Ну що ж, це було доволі прогнозовано, — прошепотів він.

Вершник кивнув у відповідь і глянув на Надо. Круглолиций гном посмикував себе за кінчик жовтої бороди, маючи напрочуд задоволений вигляд.

Потім з-за столу звівся Манндрат із Дургрімст Ледвонну:

— Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля. — Орик кивнув йому на знак подяки, і Манндрат відповів йому таким самим жестом.

Коли Манндрат сів, усі присутні прикипіли поглядами до Ганела, й у залі запанувала така тиша, що Ерагонові на мить здалося, ніби всі перестали дихати. Як ватажок релігійного клану Квон і найвищий священик Гунтери, головного бога гномів, Ганел користувався надзвичайною повагою у свого народу. Отже, не виключено було те, що корону отримає саме той ватажок, якому він віддасть свій голос.

— Від імені мого клану, — мовив Ганел, — я голосую за грімстборітхна Надо як за нашого нового короля.

По залі прокотилася хвиля придушеного шепоту, а сам Надо розплився в задоволеній посмішці. Ерагон тим часом тільки міцніше стис кулаки й подумки вилаявся.

— Не втрачай надії, юначе, — підбадьорив його Орик. — Ми ще й досі маємо шанс на перемогу. Адже раніше вже бувало таке, що грімстборітхн Квон програвав голосування.

— Але як часто це бувало? — нервово прошепотів Ерагон.

— Досить часто.

— А коли це сталося востаннє?

Орик нервово завовтузився на стільці й відвів погляд убік.

— Вісімсот двадцять чотири роки тому, коли королева… — Орик не встиг договорити, бо з-за столу звівся Ундин із Дургрімст Раньї Хефтин.

— Від імені мого клану, — мовив той, — я голосую за грімстборітхна Надо як за нашого нового короля.

Орик схрестив руки на грудях. Ерагон міг бачити його обличчя тільки збоку, але й так було зрозуміло, що він спохмурнів.

Покусуючи губи, Вершник прикипів поглядом до візерунчастої підлоги й став рахувати голоси, які вже було віддано і які ще лишалися, намагаючись зрозуміти, чи є в Орика шанси виграти вибори. Картина виходила не надто втішна, тож Ерагон іще міцніше стис кулаки, ледь не зойкнувши від болю, коли нігті вп'ялися в долоню.

За мить, поправляючи свою довгу косу, перед зібранням звелася Тордріс із Дургрімст Награ.

— Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля.

— Три на три, — прошепотів Ерагон Орикові, і той ствердно кивнув.

Тепер черга дійшла до самого Надо. Ватажок Дургрімст Кнурлкаратн погладив свою бороду долонею й посміхнувся. Його очі горіли хижими вогниками.

— Від імені мого клану я голосую за себе як за нового короля. Якщо ви оберете мене, я обіцяю звільнити нашу країну від чужинців. Я обіцяю, що ми витрачатимемо наше золото тільки для нашого захисту, а не задля того, щоб захищати шиї ельфів, людей і ургалів. Присягаюсь честю своєї родини.

— Чотири на три, — буркнув Ерагон.

— Угу, — похитав головою Орик. — Але ж цього й варто було чекати, бо Надо ніколи в житті не голосував би за когось іншого.

Відклавши свого ножа й дерев'яного ворона, зі стільця звівся Фреовін із Дургрімст Гедтралл. Не зводячи очей з усіх присутніх, він майже прошепотів:

— Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Надо як за нашого нового короля. — Потім він упав назад на стілець і продовжив безтурботно вирізати свого ворона. Здавалося, він геть не звертав уваги на хвилю здивованих вигуків, що прокотилася залою.

Вираз на обличчі Надо змінився із задоволеного на дуже задоволений.

— Барзул, — буркнув Орик, аж посірівши від люті. За мить він так сильно вп'явся в бильця свого крісла, що ті жалісно заскрипіли, а на його руках повипиналися жили. — Брехун і зрадник… він обіцяв свій голос мені!

У Ерагона похололо всередині:

— Але чому він тебе зрадив?

— Він двічі на день ходить до храму Синдри. Я міг би й здогадатися, що він ніколи нічого не зробить проти волі Ганела. От халепа! Виходить, увесь цей час Ганел просто зі мною грався. Я… — хотів продовжити гном, але змушений був замовкнути, оскільки всі прикипіли поглядом до нього. Насилу вгамувавши свою лють, він устав й обвів поглядом ватажків усіх кланів.

— Від імені мого клану, — сказав Орик мовою гномів, — я голосую за себе як за нового короля. Якщо ви оберете мене, то обіцяю, що в нашого народу буде ще більше золота й слави, і він житиме на цій землі вільно, не боячись того, що Галбаторікс зруйнує наші домівки. Присягаюся честю своєї родини.

— П'ять на чотири, — прошепотів Ерагон Орику, коли той сів на своє місце. — Проте… не на нашу користь.

— Я ще не розучився рахувати, Ерагоне, — роздратовано буркнув у відповідь гном.

Ерагон поклав руки на коліна, переводячи погляд з одного гнома на іншого. Йому не сиділось на місці. Вершник знав, що має зробити все для того, щоб Орик став новим королем, але це слід було зробити так, аби гноми й надалі його поважали, згодившись допомагати варденам у їхній боротьбі проти Імперії. Та як Ерагон не старався, йому не спадало на думку нічого розумнішого, ніж просто сидіти й спокійно чекати.

Наступним звівся Хавард із Дургрімст Фангхур. Притиснувши підборіддя до грудей, Хавард надув губи й постукав по столу двома пальцями, що залишились на його правій руці. Старий воїн мав дуже замислений вигляд. Вершник тим часом нервово совався на своєму стільці, відчуваючи, як його серце ледь не вистрибує з грудей. «Цікаво, а він дотримає слова, даного Орикові?» — подумав юнак.

Хавард іще раз постукав по столу пальцями, а потім несподівано ляснув по його поверхні всією долонею:

— Від імені мого клану я голосую за грімстборітхна Орика як за нашого нового короля.

Побачивши, як очі в Надо стали круглі, немов дві великі монети, Ерагон зітхнув із неабияким полегшенням.