Читати книгу - "Битва королів"

— Клігане, облиште, той чоловік давно вже втік.

— Давайте його сюди! — Джофрі тицьнув на дах.— Він був отам! Псе, прорубай собі дорогу і принеси...

Останні його слова потонули в галасі — у гуркотливій хвилі люті, страху й ненависті, що накотила зусібіч.

— Байстрюк! — крикнув хтось до Джофрі.— Байстрюк і покруч!

Зачулися крики «хвойда», «братова підстилка», звернені до королеви, а Тиріона обсипали вересками «виродок» і «недоросток». Серед лайки чулися інші крики — «Розплата!», і «Роб, король Роб, Юний Вовк!», і «Станіс!», і навіть «Ренлі!». З обох боків вулиці юрма тиснула на частокіл зі списів, а золоті плащі силкувалися її стримати. Над головами засвистіло каміння й лайно й дещо гірше.

— Нагодуй нас! — вереснула якась жінка.

— Хліба! — крикнув чоловік поряд з нею.— Хліба, байстрюче!

Умить його крик підхопили тисячі голосів. Про короля Джофрі, короля Роба й короля Станіса всі забули — тепер владарював король Хліб.

— Хліба! — скандували люди.— Хліба, хліба!

Тиріон, приостроживши коня, порівнявся з сестрою і гаркнув:

— Назад у замок! Хутчій!

Серсі коротко кивнула, а сер Лансель висмикнув меча з піхов. На чолі кавалькади Джейслін Байвотер гуркотів команди. Вершники, опустивши списи, клином рушили вперед. Король нервово кружляв на своєму ступакові, а в цей час до нього з-за шереги золотих плащів тягнулися руки. Хтось навіть примудрився вхопити його за ногу — лише на мить. Майнув меч сера Мандона — і долоня відділилася від зап’ястка.

— Жени! — крикнув Тиріон до небожа, добряче ляснувши коня по крижах. Тварина, заіржавши, стала дибки — і рвонула вперед, розганяючи натовп.

Тиріон, насідаючи королю на п’яти, в’їхав у пролом. Від нього з мечем у руці не відставав Брон. Над головою в нього пролетіла гостра каменюка, а в щит сера Мандона вдарилася гнила капустина. Ліворуч під натиском впало троє золотих плащів — і юрма кинулася вперед, затоптуючи їх. Гончак зник день позаду, але його кінь, лишившись без вершника, досі скакав поряд з ними. У Тиріона на очах Арона Сантагара стягнули з сідла й видерли з рук чорного з золотом оленя Баратеонів. Сер Балон сам викинув лева Ланістерів, щоб звільнити руки для меча. Він рубав направо й наліво, а кинуті прапори, подерті на клапті, розліталися тисячами обривків, як підхоплене бурею малинове листя. За мить вони зникли. Хтось, хитаючись, випірнув просто перед Джофрі — і заверещав, затоптаний королівським конем. Чоловік це був, жінка чи дитина — Тиріон навіть сказати не міг. Поряд з ним мчав учвал білий з обличчя Джофрі, а по ліву руч од нього білою тінню рухався сер Мандон Мур.

І зненацька веремія лишилася позаду, а вони вже цокотіли через брукований майдан, що прилягав до замкового барбакану. Браму утримувала шерега списників. Сер Джейслін розвертав свої сулиці, готуючись до нової атаки. Списи розступилися, пропускаючи короля з почтом під звідні ґрати. Попереду височіли світло-червоні мури, надійно високі й заповнені арбалетниками.

Тиріон не пам’ятав, як опинився на землі. Сер Мандон саме допомагав тремтючому королю злізти з коня, коли у браму заїхали Серсі, Томен і Лансель, а зразу за ними — сер Мірин і сер Борос. Боросів клинок був заляпаний кров’ю, а з Мірина зірвали його білий плащ. В’їхав сер Балон Свон без шолома; кінь був у милі, рот закривавлений. Горас Редвин привів леді Танду, що просто божеволіла від страху за свою дочку Лоліс, яку скинули з сідла, тож вона лишилася в натовпі. Лорд Гайлз, сіріший з обличчя, ніж зазвичай, затинаючись, розповів, як на його очах верховного септона витрусили з паланкіна: він верещав свої молитви, але юрма просто змела його. Джалабар Ксо сказав, що, здається, бачив, як сер Престон Грінфілд з королівської варти повернувся до перекинутого паланкіна верховного септона, але певності не мав.

Тиріон крізь пелену почув, як мейстер запитує, чи він не поранений. А тоді рішучо рушив через двір туди, де стояв його небіж у перекошеній і заляпаній лайном короні.

— Зрадники,— нервово белькотів Джофрі,— я їм усім голови постинаю, я...

Карлик ляснув його по розчервонілій щоці з такою силою, що з голови Джофрі злетіла корона. А тоді штурхнув його обіруч, так що король полетів на землю.

— Ти — клятий сліпий бовдур!

— Вони всі зрадники,— заскиглив на землі Джофрі.— Обзивали мене, напали на мене!

— Це ти нацькував на них свого пса! А що, ти думав, вони робитимуть — покірливо опустяться навколішки, поки Гончак їм кінцівки рубатиме? Ти, дурний зіпсутий хлопчисько, це ти вбив Клігана і тільки боги знають скількох іще, а сам вийшов без подряпинки! Чорти б тебе вхопили! — копнув він його. Це було так приємно, що він би й повторив, якби сер Мандон Мур не відтягнув його від Джофрі, який вив на землі, й тут-таки Тиріона перехопив Брон. Серсі впала біля сина навколішки, поки сер Балон Свон стримував Ланселя. Тиріон вивільнився з Бронових рук.— Скільки ще лишилося на вулиці? — крикнув він ні до кого й до всіх водночас.

— Моя дочка,— схлипнула леді Танда.— Будь ласка, хто-небудь, з’їздіть по Лоліс...

— Не повернулися ні сер Престон,— звітував сер Борос Блаунт,— ні Арон Сантагар.

— Ні Мамка,— сказав сер Горас Редвин. Це глузливе прізвисько інші зброєносці приліпили юному Тайреку Ланістеру.

Тиріон окинув поглядом двір.

— Де панна Старк?

Якусь мить усі мовчали. Нарешті Джофрі мовив:

— Вона їхала поряд зі мною. Не знаю, куди вона поділася.

Тиріон притиснув короткі пальці до скронь, у яких пульсувала кров. Якщо з Сансою щось сталося, можна вважати, що Джеймі вже покійник.

— Пане Мандоне, ви — її щит...

Сер Мандон Мур не збентежився.

— Коли юрба накинулася на Гончака, я в першу чергу думав про короля.

— І правильно робили,— втрутилася Серсі.— Боросе, Мірине, повертайтеся й розшукайте дівчину.

— І мою дочку,— схлипувала леді Танда,— будь ласка, панове...

Серу Боросу не сподобалася перспектива знов полишати безпечні мури замку.

— Ваша світлосте,— мовив він до королеви,— побачивши наші білі плащі, натовп може розлютитися.

Тиріон уже наслухався під зав’язку.

— Чужі б забрали ваші кляті плащі! То поскидайте їх, якщо боїтеся їх носити, клятий йолопе!.. Але знайдіть мені Сансу Старк, бо, присягаюся, Шага твою потворну довбешку надвоє розколе — тоді й побачимо, що там усередині — мозок чи чорна каша!

Сер Борос од люті зробився буряковий.

— Це ти