Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Моя, бо кохаю" автора Оксана Мрійченко. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 81
Перейти на сторінку:

— Ти сказав «ми»? — здивовано перепитала Лера.

— З осені буду возити тебе на навчання, — Влад підійшов ближче, підняв руку та обережно провів великим пальцем по підборіддю дівчини. — А зараз заберемо Женю та Аню і в клуб. Готова веселитися?

Лера збентежилася, проте кивнула. Влад відчинив дверцята, допомагаючи дівчині сісти на переднє пасажирське сидіння. В салоні було затишно і грала тиха музика. Зачинивши дверцята, Влад сів за кермо і завів двигун. Автівка озвалася глухим ричанням, яке пройшлося тілом Лери приємною вібрацією.

— Що робитимеш на канікулах? — Влад повернув кермо і авто рушило з місця.

— Мабуть, просто відпочиватиму. А ти?

— Планую поєднувати відпочинок з роботою на СТО, — Влад кинув на дівчину швидкий погляд. — З міста не поїдеш?

— Хіба що до дідуся. Обіцяла частіше навідувати його влітку.

Вже через пару хвилин Влад зупинив авто біля багатоповерхівки Ані. Лера жила неподалік від подруги, тому в дитинстві вони часто бігали в гості одна до одної. Женя та Аня вже чекали біля під’їзду. Побачивши машину Влада, вони здивовано переглянулися. Проте підійшли до автівки та сіли на заднє сидіння. 

Женя був на рік старший за Аню і вчився на хірурга. Вони жили в одному районі, але познайомилися кілька місяців тому. В той день Аня несла з супермаркету пакет з продуктами, який неочікувано порвався просто посеред дороги. Женя проходив повз і не залишив дівчину наодинці з халепою. Це знайомство стало початком їхніх стосунків. Високий темноволосий Женя мав спокійний характер, легке почуття гумору та чорні очі, які Аня вважала найгарнішими в цілому світі. Лера раділа за подругу і вважала, що Женя ідеально підходить їй в усіх сенсах.

Клуб знаходився в центральній частині міста, тому дорога до нього зайняла певний час. Зупинивши автівку біля масивної будівлі, Влад заглушив двигун і вся компанія вийшла на вулицю. Місто остаточно загорнулося в теплі сутінки, які запалили на небі перші зірки. Влад підійшов до Лери та взяв її за руку. Спокійно і впевнено, наче так і має бути. Упіймавши на собі його погляд, дівчина посміхнулася і несміливо огорнула пальчиками теплу чоловічу долоню. 

Всередині клуб виявився досить великим і зустрів яскравими вогнями та гучною музикою. Вечір лише розпочався, але здавалося, що тут вже зібралися всі студенти міста. Невгамовна Аня одразу потягнула всіх на танцмайданчик. Віддавшись танцям, Лера остаточно розслабилася. Напівтемрява клубу розчиняла всі турботи та хвилювання. А жвава атмосфера навколо викликала бажання радіти життю і насолоджуватися кожною його секундою. 

Після кількох веселих композицій діджей поставив повільну пісню. Женя одразу підхопив в обійми Аню, притиснувши її до себе. Лера повернула голову і зустріла м’який погляд сірих очей, у яких відзеркалювалися яскраві вогні вечірки. Влад мовчки обійняв Леру обома руками, починаючи повільно танцювати з нею серед інших парочок. Дівчина несміливо огорнула його руками навколо шиї, ніяковіючи від такої близькості. Влад міцніше притиснув Леру до себе, починаючи лагідно пестити її спину долонею через легку тканину сукні.

— Як тобі клуб? — тихо запитав він, нахиляючись до вуха дівчини.

— Я не дуже люблю клуби. Але тут весело. Я вже бачила кількох знайомих.

— А я лише на тебе дивлюся. Ти завжди була красунею, але сьогодні, — Влад ніжно провів кінчиком носа по її щоці. — Не можу відвести від тебе очей.

— Владику, — збентежено видихнула Лера, червоніючи від його тендітної ласки.

— Тільки ти вмієш вимовляти моє ім’я ось так, — Влад остаточно сховав дівчину в обіймах і зітхнув, притулившись щокою до її скроні. — Я стаю залежним від тебе, Леро. І мені це дуже подобається.

Лера мовчки сховала обличчя біля його плеча. Пальці Влада ковзнули вниз по її спині, дійшли до талії та знову рушили вгору. Кожен дотик здавався Лері солодкою тортурою, яку не хотілося припиняти. Думки плуталися, а серце схвильовано тріпотіло в грудях, наче поневолена пташка. Лера довірливо притиснулася до Влада, забувши про весь світ. Хотілося віддатися бажанням, дозволити собі жити тут і зараз. Нехай все буде так, як має бути. Можливо Аня має рацію і цей вечір стане початком чогось нового? Повільна мелодія скінчилася і зала клуба знову наповнилася звуками запальної музики. Проте Лера не могла вийти з дивного трансу, продовжуючи горнутися до Влада. І він теж не спішив випускати її з обіймів.

— Не хочеш відпочити? — Влад нахилився до вуха дівчини, лагідно торкаючись її щоки своїм теплим подихом. — Можемо випити по коктейлю.

— Давай, — тихо промовила Лера. — Тут є безалкогольні?

— Звичайно. Мені сьогодні теж алкоголь не можна. Хоча… Здається, я вже й так п’яний, — Влад повільно відсторонився від дівчини, зустрівши її погляд. — Але зовсім не від випивки.

Щоки знову обпекло гарячим рум’янцем, проте Лера не відвела очей. Влад повільно випустив її зі своїх обіймів, взяв за руку і рушив до Жені та Ані. Вони разом вийшли з танцмайданчика і попрямували до зони відпочинку. Відшукавши вільний столик, хлопці посадили дівчат і пішли по коктейлі.

— Влад так обіймав тебе під час повільного танцю, — хитро примружилася Аня, підсовуючись ближче до подруги. — Що він там шепотів тобі на вушко?

— Ох, Ань! — Лера тихо зітхнула. — Не питай нічого. У мене така каша в голові.

1 ... 16 17 18 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"