Читати книгу - "Від любові до ненависті, Крістіна Жиглата"

Невже йому клопоту мало, що він лізе в моє життя?

Навіщо він шукає про мене інформацію?

Навіщо взагалі приходить до мене вечорами, якщо він міг надати контроль над пошуками документів своїм людям?

Шкода мене чи… Сподобалася?

Ні! Звичайно, ні! Він не міг звернути на мене увагу, адже у нас різний світ.

Не міг же?

Ці думки захопили мене на всю наступну годину, і я якось поникла в них. Кілька разів нишком я поглядала на чоловіка, намагалася зрозуміти його або розгадати ... Але звичайно нічого особливо не побачила.

Ми перебрали майже половину коробки, а потім я запропонувала хлопцеві чашку чаю та перерву. Він погодився, нахабно пішовши за мною в кухню. А те, що нас могла побачити Машка його це  зовсім не хвилювало.

Загалом, трохи перекусивши, ми знову взялися за документи і провозились із ними ще годину. Удвох було набагато швидше, але це не врятувало ситуацію. Потрібного компромату ми не знайшли.

- Залишається гараж, - кинула я втомлено, назад запаковуючи коробку, щоб не помітила мама.

- Я заберу тебе завтра з інституту, і ми одразу попрямуємо на правий берег, - раптом повідомляє мене хлопець.

- Ем... Я не знаю, чи це хороша ідея... Я можу і сама з'їздити до маминої подруги... Але швидше за все після того, як заберу Машку зі школи і проведу додому. Я не встигну змотатися на правий берег одразу після пар, - відповідаю.

- Тоді доведеться прогуляти декілька пар, - каже хлопець, піднімаючись із ліжка і прямуючи до мене. - Ми поїдемо разом, і це не обговорюється, - додає незворушним тоном, а потім схиляється до мене і залишає на моїх губах швидкий поцілунок, який на мить паралізує мене. Я висну, подивившись на хлопця зляканим поглядом, а він легенько посміхається, проводить по моїм губам великим пальцем і клацає по носі. Після чого прямує до дверей і на ходу кидає: - Мені час. Проведеш мене?

Тепер у мене не було сумнівів, що я йому подобаюся… Але найнеймовірніше те, що він теж був мені небайдужий… З першого погляду.