Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Кохана, ти вдома? - пролунав гучний голос Віктора, як раз, коли Настя закінчувала обідати в компанії Валентини. І хоч кухарка усіма силами пручалася, не розуміючи, як може сидіти за одним столом з господинею, все ж Настя наполягла на своєму. Обідати самій надто самотньо. З Валею хоча б можна було поговорити. І як же здивувалася дівчина, почувши в розпал дня голос чоловіка вдома. Валентина поспішила зникнути, забравши з собою тарілку, коли господар увійшов на кухню з величезним букетом троянд. Настя навіть підвелася від несподіванки.

- Ого. Це в честь чого? - запитала, підходячи ближче. Чоловік так і сяяв. Так не притаманна йому широка посмішка і щасливий погляд підказали дівчині, що трапилося щось хороше. Взяла букет яскравих рожевих квітів, які видавали неповторний аромат. А чоловік зненацька обійняв її і поцілував в губи. Довго так, як давно не цілував.

- Привітай мене, я сьогодні підписав контракт з одним перспективним молодим співаком. - видав на одному диханні, а Настя не змогла утримати здивованого вигуку. Ще вранці думала, що як тільки Вітя повернеться додому, їх чекатиме серйозна розмова. Хотілося висловити все, що накипіло. Давило зсередини, але зараз, дивлячись, який чоловік по-справжньому щасливий, вона не могла затьмарити йому цієї події. Тому взяла себе в руки і міцно обняла Віктора.

- Серйозно? Я дуже рада за тебе.

- Упевнений, це та золота жила, яку я давно шукав, - чоловік вивільнився з рук дружини і відправився до бару за пляшкою Скотча. - Він навіть пісні сам пише, і досить непогані. Я прочитав його начерки, і вже днями ми вирушимо на студію звукозапису,. - плеснув у склянку алкоголь, підніс його до рота, а потім урочисто вимовив. - Ну, за нове життя! - Настя була така щаслива за чоловіка, що зовсім неправильно розтлумачила його слова про нове життя. Їй раптом намалювалася перспектива, що тепер все зміниться.

Красиві картинки того, що життя повернеться в колишнє русло, потекли рікою, зігріваючи зсередини, і підкидаючи думки, що не дарма вона довго терпіла його відсутність вдома і холодність. Тепер, коли Віктор більше не буде витрачати стільки часу на пошуки зірки, він зможе більше уваги приділяти їй. Як же вона помилялася тоді, але іноді людина готова хапатися за будь-яку надію, аби повернути собі безцінні миті щастя.

- Сьогодні ти з ним познайомишся! - радісно вигукнув чоловік, - ми вирішили в тісному колі і неофіційній обстановці познайомитися з ним і його музикантами. Я вирішив поки нікого не міняти, подивимося, як робота піде.

- Почекай, з ним? Хіба це не група? - не зрозуміла Настя, передаючи букет Аліні, молодій служниці, яка відразу ж  забрала його, щоб поставити у вазу.

- Ні. Це сольний виконавець.

- Ти начебто групу шукав?

- Я шукав того, в кого зможу вкласти гроші. А група це або виконавець, не має значення. Головне результат і бажання працювати. У цього хлопчини бажання хоч відбавляй.

- Тоді це потрібно відзначити! І я з радістю познайомлюся з ним! - Віктор підійшов ближче і з задоволеною посмішкою притягнув дружину до себе.

- Познайомишся обов'язково! Але спочатку відзначимо це по-справжньому. Поздоровиш мене! - що конкретно мав на увазі чоловік довго думати не потрібно було. Досить було побачити, як він по-господарські засунув руку їй під спідницю.

- Та не тут же! - обурилася Настя, легко стукнувши його по руках і озирнувшись на всі боки.

- А кого ти соромишся? Моя дружина. Де хочу, там і беру, - ігноруючи протест, чоловіча рука сильніше стиснула жіночу сідницю, а друга вже відсувала в сторону воріт домашньої кофти.

- Ні, дорогий мій, - суворо сказала дівчина, вириваючись з рук чоловіка. - Ми займемося цим в нашій спальні, де я не буду думати про те, що нас можуть побачити слуги. Я хочу розслабитися і отримати задоволення врешті-решт.

Примружившись, чоловік на мить напружився. Не сподобався йому цей протест. Якщо сказав тут, значить тут. Міг би, за комір схопив прямо зараз, над обіднім столом нахилив, спідницю задер і рот закрив би, щоб не горланила. Але поки не час. Поки він не може дозволити собі цього з нею, тому вже через кілька хвилин подружня пара опинилася в ліжку. Вперше за довгий час.

Увечері, одягнена в чорну приталену сукню довжиною до п’ят, Настя зайшла під руку з чоловіком в ресторан, де вже в одному із замовлених залів була присутня чимала кількість запрошених.

- Ти ж сказав, що ми познайомимося в тісному колі, - розгублено прошепотіла дівчина, не розуміючи для чого весь цей пафос, та обводячи натовп розсіяним поглядом.

- А хіба це не тісне коло? - поплескавши її по руці, Віктор відійшов, залишаючи дівчину одну посеред незнайомих людей. Де не де їй траплялись знайомі обличчя, але все ж близько вона ні з ким з них не спілкувалася.

Стало ніяково стояти так одній біля дверей, і Настя пройшла вперед, хапаючи з таці офіціанта келих шампанського. Справа сміялася компанія молодих людей, одягнених не так офіційно, як інші. Один з них із розпатланим волоссям посміхався ширше інших, щось обговорюючи з друзями. Цікаво, хто це? Не встигла Настя додумати відповідь, як ззаду пролунав бадьорий голос чоловіка.

- Кохана, знайомся, - Настя обернулася і від несподіванки ледь не виплюнула шампанське назад в келих. - Це Стас Багіров. Той самий перспективний виконавець, що подає великі надії. А це моя дружина - Анастасія.

Стас охрінів. Серце перевернулося, поки карі очі досліджували дівчину уважним поглядом. Анастасія Свіридова? Він і не думав питати у неї прізвище при зустрічі. Таких збігів просто не буває. Але неймовірно красива дівчина навпроти, з обручкою на пальці доводила протилежне.

Першою отямилася Настя і привітно посміхнулася.

- Ну, вітаю, Стас! Думаю, з вас вийде відмінна команда.

- Ви знайомі? - насупився Віктор, переводячи запитальний погляд з дружини на нового підопічного.

- Так. Вже дуже давно.