Читати книгу - "Скорочено Убити пересмішника"

Будинок Редлі більше не лякав Джін. Як і раніше, він стояв похмурий, непривітний у затінку велетенських дубів. В погожі дні містер Натан Редлі, як і раніше, ходив у місто. Страхолюд, як звичайно, не виходив з дому.

І все-таки дівчинка не могла забути два пенні з головами індіанців, жувальну гумку, ляльки, зроблені з мила, іржаву медаль, поламаний годинник з ланцюжком. Джем, певно, все це десь заховав. Джін мріяла зустріти Артура і привітатися.

За цей час брат і сестра стільки пережили, що Страхолюд Редлі вже не здавався таким страшним. Аттікус сказав, що більше, певно, нічого особливого не станеться. Життя входило в своє звичайне річище; мине деякий час, і люди забудуть, що був колись Том Робінсон...

Якось у класі Джін вчителька і діти обговорювали, що таке демократія і диктатура на прикладі Гітлера. Вчителька засуджувала поведінку Гітлера щодо євреїв. Вдома Джін сказала братові, що вчителька засуджує політику Гітлера, але на суді казала до міс Стефані Крофорд: "пора їх провчити, зовсім розперезалися, скоро, чого доброго, захочуть одружуватися з білими". "Як же так можна, Джем, вона ненавидить Гітлера, а сама погано думає про своїх людей", — говорила Джін. І тут немов щось найшло на Джема. Він спочив з ліжка, схопив сестру за комір і почав трясти. Він говорив, що нічого більше не хоче слухати про той суд. Джін побігла до батька. Батько чув, як Джем нагримав на Джін. Потім Аттікус сказав, що Джем весь час намагається про щось забути, щось скинути з себе, але поки що це йому не вдається. Та нічого. Мине час, і він у всьому розбереться, зможе спокійно міркувати над тим, що тепер його мучить. Джем знову стане самим собою.

Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ XXVII

Аттікус мав слушність: усе поступово вляглося. Мейкомб жив своїм неквапливим, розміреним життям. Тільки в середині жовтня сталися три незначні події.

Перша подія: містер Боб Юел дістав роботу і через кілька днів знову втратив її. І знову став регулярно щотижня приходити в окружний відділ соціального забезпечення по чек на грошову допомогу і, одержуючи його, незадоволено буркотів, мовляв, всякі виродки уявляють, ніби вони правлять містом, а чесній людині не дають заробити на прожиття.

Друга подія сталася з суддею Тейлором. Одного вечора, коли суддя був вдома, він почув якесь набридливе шкрябання. Але скоро суддя впевнився, що собаки в кімнаті не було, а шкрябало десь у другому кінці квартири. Чоловік побачив, що двері веранди були відчинені і ще гойдалися на завісах. За будинком промайнула якась тінь. Суддя витягнув рушницю, і з нею його побачила дружина, що прийшла саме з церкви.

Третя подія – містер Лінк Діз, у якого працював Том, узяв Гелен на роботу. Гелен доводилося скрутно, щодня, йдучи на роботу, вона мала проходити зайву милю, щоб обминути двір Юелів. Коли вона вперше ішла повз їхній двір, вони жбурляли їй навздогін усе, що попадало під руку. Містер Лінк Діз помітив, що Гелен приходить щоранку на роботу з протилежного боку, і нарешті дізнався, в чому річ. Містер Лінк почав проводжати жінку з роботи і якось попередив Юелів, що посадить Боба за грати, якщо зачепить жінку. Наступного дня Боб Юел переслідував Гелен. Містер Лінк знову попередив Юела. Тітка Олександра, почувши про ці події, сказала, що Юел, мабуть, затаїв злобу на всіх, хто причетний до тієї справи. Такі люди страшенно мстиві. Тітка була впевнена, що саме Боб заліз у квартиру Джона Тейлора.

На кінець жовтня Джемові, здається, вдалося нарешті викинути з голови те, про що він хотів забути, а однокласники Джін і Джема більше не ображали дітей через батька. У тітки Олександри все йшло добре, як ніколи.

Раніше День усіх святих у місті відзначали як кому заманеться. Але коли минулого року діти порушили спокій міс Тутті і міс Фрутті, батьки зрозуміли, що справи зайшли надто далеко. Сестри Барбер, міс Тутті і міс Фрутті, були старі діви і жили в єдиному на весь Мейкомб будинку з підвалом. Ніхто не знав, нащо їм підвал, але вони так хотіли, і підвал викопали; решту свого життя вони тільки те й робили, що проганяли звідти дітей – цілі покоління юних мейкомбців. Міс Тутті і міс Фрутті (їхні справжні імена – Сара і Френсіс) були глухі. Фрутті, як людина допитлива, придбала слухову трубку такого розміру, що Джем називав її грамофонною трубою. Діти все це добре знали, і ось напередодні Дня всіх святих кілька шибеників, діждавшись, поки сестри Барбер міцно заснуть, прокрались у вітальню (адже ніхто, крім Редлі, на ніч дверей не замикав), винесли звідти тихенько всі меблі і заховали в підвалі. На другий день крик і гамір у дворі сестер Барбер підняли сусідів на ноги ще до схід сонця. Міс Тутті була певна, що меблі вкрали мандрівні торговці, які проїздили через місто два дні тому. Викликали Гека Тейта. Собаки вказали слід до підвалу. І тому мейкомбські дами вирішили: цього року святкувати інакше. Шкільний зал буде відкритий. Дорослі зможуть дивитися живі картини, а для малят організують різні розваги. Крім того, буде встановлено приз за найкращий самодіяльний маскарадний костюм – 25 центів.

Джін з Джемом зраділи до нестями. Невдовзі дівчинка дізналась, що в той вечір має виступати на сцені. Місіс Грейс Мерівезер придумала оригінальну живу картину під назвою "Округ Мейкомб – per aspera ad astra", де Джін представлятиме шинку. Діти мали зображати різні види сільськогосподарської продукції свого округу: Сесіл Джейкобс, наприклад, буде коровою, Агнес Бун – квасолиною, ще хтось – земляним горіхом і так далі. Діти мали виходити на сцену, щоб продемонструвати костюми, а