Читати книгу - "Від долі не втечеш, Аріна Спел"

Гуп. Моє серце зупинилося. Вдихнути. Мені треба вдихнути. 
-Ти ж цього хотіла? -спитав Кліф. Я й забула про його присутність, попри те, що все ще в його обіймах, що він кружляє мене. Забула, де я і як багато людей навколо. 
Серце, дурне серце, нужбо бийся. І воно послухалося. Закалатало в шаленому темпі. Розганяючи по венам відчай.

-Мені треба вийти.- щоб сказати це, знадобилися всі залишки сил.

-Я піду з тобою. 
-Не треба, будь-ласка. Буд-ласка.- прошепотіла ще раз. - Мені треба побути самій. 
 Й не чекаючи на відповідь швидким кроком подалася в сад. Гидко. Як же гидко. Боляче. Нестерпно. Ще й ці сльози які котилися по щоках проти волі. 

Це все. Кінець. Сталося те, що я хотіла.