Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

Амая не могла стриматися відтоді, як виявила труп жінки під дахом. Протистояння з командою Дюпре вже не було виключно діалектичним. Спрямувавши промінь ліхтаря на спотворене обличчя небіжчиці, затиснутої в імпровізовану могилу, вона відчула, як у її голові вимальовуються всі точки зловісного маршруту диригента. На відміну від кімнат усередині будинку, чия атмосфера була зіпсована десятками поліціянтів, це місце події лишилося недоторканим. Коли їй вдавалося зосередитися, вона вловлювала його присутність, уявляла, як він переслідує стареньку і зрештою змушує жертву зайняти відведене їй місце. Ні, він не був «винищувачем» (саме такий термін вживають слідчі стосовно злочинців, які вбивають цілі родини). Тепер вона була цілком певна, що цей тип належав до іншої категорії. Його мета полягала не в тому, щоб руйнувати сім’ї, а в тому, щоб створити родину — ідеальну й досконалу завдяки смерті. Ця знахідка вкупі з її категоричною заявою призвела до того, що агенти ФБР виплеснули своє роздратування, яке насилу стримували відтоді, як вранці зустрілися з Амаєю в кабінеті Дюпре.

— Тут немає бабусь і дідусів. Батьки обох жертв загинули. Агентка Такер уже казала вам про це, — запротестував Джонсон, ставши перед нею. Він був явно сердитий, хоча розмовляв люб’язно.

— Це бабуся. Перевірте, — наполегливо повторила вона, після чого розвернулася до будинку й почала віддалятися від групи.

— Ми вже перевірили, — сердито відказала Такер, простуючи лукою слідом за Амаєю. — Я б не стверджувала цього, якби не мала точних відомостей.

— Перевірте ще раз.

— Не знаю, чи розумієте ви, до кого звертаєтесь, — парирувала агентка Такер. — Хто ви така, щоб віддавати мені накази?

Амая замовкла. Зітхнувши, вона втупилася поглядом у землю і спробувала заспокоїтися. Дівчина відчувала нестримне бажання кинутися до Такер і добряче потрясти її за комір, аж доки жінка не визнає її правоту. Та вона не зробила нічого подібного. Рішуче налаштована обстоювати свою позицію, Амая стишила голос так, що агенти ледь чули її слова й були змушені оточити її, щоб зрозуміти, що вона говорить.

— Забудьте про офіційні записи. Поговоріть із сусідами. Діти, яких ховали під навісом, теж не були офіційно визнані членами християнської родини.

Ошелешений її словами, агент Джонсон підняв плечі. Роззявивши рота, він зиркнув на Дюпре в очікуванні його реакції. Роздратований Емерсон обмінявся поглядом із колегами.

— Що це за дурня? — вигукнув він, здійнявши обидві руки. — Родичі, поховані під дахом? Невже ми справді мусимо слухати маячню якоїсь дилетантки?

— Перевірте ще раз, — стримано наказав Дюпре.

— Але ж, Дюпре... ми маємо інформацію... — заперечив Джонсон.

Дюпре спопелив його поглядом.

— Повторюю: перевірте ще раз.

Потім Дюпре звелів їй відійти й заходився щось обговорювати з групою. Вона сиділа в салоні автомобіля, почуваючись відштовхненою, покараною дівчинкою, яку прирекли розлучитися з групою. Зі свого місця вона спостерігала за Дюпре, Емерсоном і Такер, які стояли спиною до машини. Судячи з жестів, вони сперечалися, хоча голосу не підвищували. Напружені плечі, опущена голова, вперті в стегна руки. Такер учергове покосилася в її бік, а Емерсон кивнув підборіддям у тому ж напрямку. Амая не мала жодних сумнівів, що вони розмовляли про неї. Вона побачила Джонсона, який розпитував групу сусідів, що зібралися біля ферми, бажаючи дізнатися, що сталося з родиною Алленів. Повернувшись до колег, він стисло відзвітував перед Дюпре, після чого вся група розвернулася до дівчини і впилася в неї очима; обличчя виражали щось середнє між подивом і підозрілістю.

Амая вийшла з автомобіля й зачекала, доки агенти підійдуть ближче. Дюпре жестом дозволив Джонсону говорити. Той не повідомив інформацію, а радше визнав факт:

— Поховану під дахом бабцю звуть Белінда Райт. Вона була подругою дитинства матері Г’ю Аллена. Жінка забрала до себе Г’ю, коли той досяг повноліття і покинув дитячий будинок. Хлопець жив із нею та її чоловіком на маленькій сусідній фермі, аж доки не одружився і не оселився тут. Багато років по тому, коли Белінда овдовіла, вона перебралася сюди й допомагала подружжю Алленів виховувати дітей. Хоча вона не була матір’ю Г’ю, він ставився до неї з не меншою повагою.

Дюпре провадив далі:

— Якимось чином ця жінка примудрилася втекти з будинку. А може, вона була надворі, коли з’явився вбивця. Він наздогнав її на луці, позбавив життя, притягнув сюди й поховав під дахом як ще одного члена родини. — Вимовляючи останні слова, Дюпре з повагою дивився на Амаю.

Такер теж помітно пом’якшила тон, коли звернулася до неї.

— Тепер я розумію, що ви мали на увазі, говорячи про «акторський ансамбль», чиї учасники відіграють однаково важливі ролі. Вбивця шукає не стільки ідентичні родини, скільки ті, що уособлюють ідею сім’ї як такої. Хоча я маю визнати, мені важко погодитися з припущенням, що він обирає їх виключно в місцях, де трапилося стихійне лихо.

— Ні, — пожвавішавши, заперечила Амая, — все не так просто. Слід враховувати такий факт: щоразу ми дедалі точніше визначаємо час проходження великої бурі, циклону чи урагану, і він теж володіє цією інформацією. Саме ураган підказує йому, куди прямувати. Його веде сам Господь. Господь і гідрометеорологічні інститути, — додала вона з ледь помітною усмішкою. — Ось чому йому вдається приходити першим. Він прибуває раніше за ураган, чекаючи, що Господь дасть йому точні координати.

Емерсон досадливо клацнув язиком.

— Давайте з’ясуємо, чи правильно я вас зрозумів, — мовив він з удаваною приязню. — Ви припускаєте, що вбивця обирає не конкретну родину, а місце, де торнадо спускається на землю, де проноситься ураган або стаються повені. Я згоден, що такі стихійні лиха доволі легко передбачити. Як ви сама стверджуєте, державні метеорологічні агенції працюють дедалі краще з кожним днем і визначають з дедалі більшою точністю місце, де зчиниться буря. Однак, якщо диригент обирає місце за цими критеріями, як він примудряється знаходити родини, що ідеально відповідають його вимогам, необхідним для виконання місії, за яку треба братися, коли ураган вкаже конкретне місце? Невже Господь, випереджаючи метеорологічний інститут, завчасно повідомляє йому, де саме пройде ураган, аби він мав змогу знайти сім’ї, що стануть його жертвами? Чи ви вважаєте, що цього разу йдеться про щось містичне на кшталт поховань під дахом? — Емерсон завершив промову однією зі своїх