Читати книгу - "Дев'ять кіл Пекла і ти - моя, Артеліна Грудень"

Я сидів на краєчку ліжка в номері і міркував, як не відрубитися одразу і дожити вже до душу. День був важким і напруженим. Я й хвилини не сидів: ходив, перевіряв, спілкувався з працівниками, залазив під, на, в, за і купу інших прийменників. 
Кілька разів мало не послав простою народною мовою заступника директора фабрики. Він і так з першої хвилини отримав мінус сто балів, бо мав нахабство фліртувати й простягати руки до моєї Еліни. А потім ще ця його витівка з рестораном. Хотів завести мене кудись і влаштувати там бенкет з плясками та доступними дівками. Де такі дурні створіння з'являються? Невже він гадає, що власник фірми готовий за сабантуй закрити очі на роботу фабрики? Або він вважає, що я в столиці за свої кошти не винайму повії і не наїмся від пуза в ресторані?
Загалом, про те, що в понеділок прийде указ про звільнення цього хлопця я не шкодував. Цей ініціативний дурень цілком може підставити нас, коли приїде зовнішня перевірка. Власне, директор, почувши моє розпорядження, навіть зрадів. Мабуть, йому цей Мирослав і самому набрид. Дивно, що не вигнав. Треба б дізнатися чому...
Далі розмірковувати про роботу не вийшло - двері у ванну відчинилися, а на порозі застигла Еля. На дівчині з одягу був лише рушник, та й то, якийсь маленький, який ледве охоплював її струнке тіло. Починаючи з талії шматок махрової тканини розходився, демонструючи мені тонку лінію оголеної шкіри. 
Світло за її спиною м'яко огортало силует дівчини, роблячи її ще привабливішою. Хоча, здавалося б, куди більш? Я жадібно вдивлявся в те, що мені так відкрито демонстрували. Великі локони кароглазка заколола вгорі, оголивши тонку шию, але кілька мокрих пасом прилипли до шкіри. Одне особливо вертка, немов змійка, спускалося донизу, обвиваючи ключицю і спадаючи на груди.
Довелося стиснути руки в кулаки, щоб не дати їм волю. Усі мої інстинкти й бажання штовхали вперед. Підійти, схопити, укласти на ліжко і любити всю ніч безперервно, заново згадуючи кожен міліметр шкіри, ловити ротом її стогони і мучити її насолодою. Я майже встав із ліжка, майже наважився, а потім згадав, чим закінчилися три дні божевілля для мене в минулому. Ні, поки я не з'ясую все, не доторкнуся до дівчини.
Еля не поспішала входити до кімнати, так і стояла на порозі. Її погляд був такий виразний, а в медово-карих очах плескалося стільки пристрасних і солодких обіцянок. Вона не поспішала починати розмову, явно насолоджуючись тим враженням, яке справила на мене. Що ж, моя дівчинко, доведеться мені тебе розчарувати. Цього разу ми граємо за моїми правилами.
- Ну нарешті! А я вже почав переживати: чи не перетворилася ти на русалку?
Мій погляд пройшовся стрункими ніжками, помічаючи їхню ідеальність.
- А-ні! Вітаю, хвоста немає. 
Я нахабно посміхнувся і пішов прямо на дівчину, розстібаючи на ходу сорочку. 
- Може, все-таки у ванній тобі зустрілася морська відьма і вкрала твій голос?
Мій жарт нарешті дав результат - Еля прийшла до тями і розгублено моргнула. Вона відірвала погляд від мого вже оголеного торса і подивилася в обличчя:
- З моїм голосом усе гаразд, на відміну від ваших вух! Я кликала вас, просила подати мені халат!
Я захопився нахабством і креативністю Елі. Як професійно, на ходу вона вигадувала історію! Можливо, версія, що це саме вона все підлаштувала і підставила мене три роки тому, не така вже й непридатна, як я гадав?
- Що ж, тепер тобі ніщо не заважає зробити це самостійно, а мені б кортіло нарешті потрапити в душ!
Я відсунув за плечі дівчину з проходу і швидко зайшов до ванної.
Злість і збудження клекотали в мені. Я не прагнув бажати хотіти Еліну, але мене до неї несамовито тягнуло.
Прокляття, пора вже розібратися з нашим минулим, але спочатку робота, а потім особисте.