Читати книгу - "Місія: Врятувати Різдво , Roman Havrik"

Минув рік після тих дивовижних подій. Софія знову стояла біля вікна , спостерігаючи за падаючим снігом. За цей час багато що змінилося - вона подорослішала, її магічні здібності зміцніли, а розуміння природи різдвяної магії стало глибшим. "Про що замислилась?" - запитала бабуся, підходячи до неї з чашкою гарячого какао. "Згадую минуле Різдво," - відповіла Софія, приймаючи чашку. - "Іноді мені здається, що все це було сном." Бабуся лагідно усміхнулась. "Але ти ж знаєш, що це не сон. Подивися." Вона вказала на кришталевий глобус, який стояв на полиці. Всередині все ще кружляв сніг, а мініатюрна сцена продовжувала відтворювати момент перемоги над темрявою. "Так," - кивнула Софія. - "Просто іноді важко повірити, що звичайна дівчинка може стати частиною такої великої магії." "Ти ніколи не була звичайною," - заперечила бабуся. - "І знаєш, чому? Тому що ти завжди вірила в дива і була готова боротися за те, що вважаєш правильним." У цей момент у вікно постукав Тінкербелл. Його крила виблискували на сонці, створюючи райдужні відблиски на снігу. "Софіє!" - вигукнув він, влітаючи в кімнату. - "Ти потрібна в Музичній Вежі! Страж виявив щось дивне в одній з мелодій!" Дівчинка відразу стала серйозною. За цей рік вона навчилася розуміти, що будь-які зміни в магічних мелодіях можуть бути ознакою важливих подій. "Що саме?" - запитала вона, вже збираючись в дорогу. "Мелодія різдвяних бажань почала змінюватися," - пояснив Тінкербелл. - "Ніби хтось намагається переписати її." Бабуся насторожено подивилася на духа. "Але ж ця мелодія - одна з найдавніших. Вона зберігає всі справжні різдвяні бажання дітей." "Саме тому Страж і хвилюється," - кивнув Тінкербелл. - "Якщо з цією мелодією щось станеться..." "То діти можуть втратити віру в різдвяні дива," - закінчила за нього Софія. Вона швидко схопила свою скрипку і теплий плащ. "Летімо!" Сніжинка, яка весь цей час спостерігала за розмовою, створила навколо Софії прозорий крижаний кокон - тепер дівчинка могла літати разом з духами. Вони піднялися високо в небо. Внизу розстилався засніжений ландшафт Північного полюсу - безкраї білі рівнини, переривані подекуди гірськими хребтами. Музична Вежа виднілася вдалині - величезна споруда з кришталю і льоду, яка сяяла всіма кольорами веселки. Коли вони наблизились до Вежі, Софія помітила, що щось не так. Зазвичай повітря навколо неї було наповнене тисячами мелодій, які переплітались між собою, створюючи дивовижну симфонію. Але сьогодні музика звучала нерівно, ніби хтось навмисно створював дисонанс. Страж Музичної Вежі зустрів їх біля входу. Його довга сива борода була схвильовано розкуйовджена, а в очах світилося занепокоєння. "Добре, що ви так швидко прибули," - сказав він, проводячи їх всередину. - "Подивіться самі." Вони піднялися на найвищий рівень Вежі, де зберігалися найважливіші мелодії. Тут, у великому круглому залі, в повітрі танцювали нотні стани - живі лінії, на яких записувалися магічні пісні. Софія одразу помітила проблему. Мелодія різдвяних бажань, яка зазвичай світилася теплим золотим світлом, тепер мерехтіла і блимала, ніби свічка на вітрі. А деякі ноти починали тьмяніти і зникати. "Що відбувається?" - прошепотіла дівчинка, підходячи ближче. "Схоже, хтось намагається стерти деякі бажання," - відповів Страж. - "Або... змінити їх." "Але хто може це робити?" - здивувалася Сніжинка. - "Доступ до цих мелодій мають тільки ті, хто пов'язаний з різдвяною магією." Раптом Софія помітила щось дивне - маленьку темну пляму на одній з нотних ліній. Вона потягнулася до неї, і її пальці відчули холод - не звичний зимовий холод, а щось набагато більш зловісне. "Це... залишок темної магії?" - запитала вона, повертаючись до Стража. Старий уважно подивився на пляму. "Можливо. Але звідки? Ми ж знищили всю темну магію минулого Різдва." "Не всю," - раптом сказав Тінкербелл. - "Пам'ятаєте ту темряву, яку Софія перетворила на світлячків? Що, якщо... не вся вона перетворилася?" Всі завмерли, усвідомлюючи значення цих слів. Якщо навіть крихітна частинка темної магії залишилася непоміченою, за рік вона могла вирости і зміцніти. "Але навіщо псувати мелодію бажань?" - запитала Софія. - "Якщо темна магія хоче зруйнувати Різдво, є багато інших способів." "Можливо, справа не в руйнуванні," - задумливо промовив Страж. - "А в зміні. Подивіться уважніше на ноти, які зникають." Софія дістала свою скрипку і почала грати мелодію. З кожною зіграною нотою картина ставала все яснішою - зникали не всі бажання, а тільки ті, які були пов'язані з добротою, щедрістю і турботою про інших. "Вона намагається змінити саму суть Різдва," - прошепотіла дівчинка. - "Зробити його святом егоїзму і жадібності." "І якщо їй це вдасться," - додав Страж, - "магія Різдва може змінитися назавжди. Бо сила цього свята живиться чистими серцями і безкорисливими бажаннями." Раптом темна пляма почала рости, розповзаючись по нотному стану як чорнильна пляма. Ноти, до яких вона торкалася, починали звучати фальшиво, створюючи моторошну какофонію. "Ми повинні щось зробити!" - вигукнула Сніжинка, намагаючись заморозити темряву своєю магією, але та легко розтоплювала лід. Софія міцніше стиснула скрипку. За цей рік вона навчилася довіряти своїй інтуїції в питаннях магії. І зараз вона відчувала, що знає, що робити. "Мені потрібна допомога," - сказала вона. - "Тінкербелл, ти можеш створити захисне коло з феєричного пилу? Сніжинко, оточи його своїм льодом. А ви, Страже, будь ласка, підтримайте мелодію своєю магією." Поки її друзі виконували прохання, Софія почала налаштовувати скрипку. Але цього разу вона не збиралася грати Пісню Різдвяних Дзвонів. Натомість, вона почала створювати нову мелодію - переплітаючи в ній звуки дитячого сміху, шелест подарункового паперу, дзвін коліс санчат на снігу і теплі слова подяки. "Що ти робиш?" - запитав Страж, спостерігаючи, як нові ноти з'являються в повітрі. "Темрява намагається змінити старі бажання?" - відповіла Софія, не припиняючи грати. - "Тоді ми створимо нові - ще сильніші і чистіші. Бажання, які нагадають людям про справжній дух Різдва." З кожною новою нотою її мелодія ставала все потужнішою. Вона розповідала історії про дітей, які віддавали свої подарунки тим, хто потребує їх більше; про родини, які запрошували самотніх сусідів на різдвяну вечерю; про маленькі акти доброти, які робили світ теплішим. Темна пляма завмерла, ніби не знаючи, що робити з цією новою силою. А потім почала відступати, зіщулюючись під натиском світлої магії. Але Софія не зупинялася. Вона продовжувала грати, вкладаючи в музику всю свою віру в добро і любов до різдвяних див. І раптом сталося щось неймовірне - її мелодія почала зливатися зі старою піснею бажань, створюючи нову, ще більш прекрасну композицію. Темрява спробувала чинити опір, але була безсила проти цієї комбінації древньої і нової магії. Вона почала розпадатися, і цього разу не на світлячків, а на тисячі маленьких сніжинок, кожна з яких несла в собі частинку різдвяного дива. Коли остання нота прозвучала в повітрі, у залі запанувала тиша. А потім Страж тихо сказав: "Ти не просто врятувала мелодію бажань. Ти зробила її сильнішою." Софія опустила скрипку і подивилася на нотний стан. Тепер він сяяв яскравіше, ніж будь-коли, а ноти переливалися всіма кольорами північного сяйва. "Але як ти здогадалася, що треба робити?" - запитала Сніжинка. "Я зрозуміла, що темрява може знищити старе, але вона безсила проти нового," - відповіла Софія. - "Особливо якщо це нове народжується з любові і віри." "І тепер ця мелодія захищена подвійною магією," - додав Страж. - "Древньою силою Різдва і новою силою дитячої віри." Тінкербелл підлетів до нотного стану і провів рукою по нотах. "Дивіться! Тепер кожне бажання має свій власний захист - маленьке світло, яке буде оберігати його від темряви." Софія посміхнулася, спостерігаючи, як мелодія продовжує грати, розносячи свою магію по всьому світу. Вона знала, що десь там, в різних куточках землі, діти загадують свої різдвяні бажання, і тепер ці бажання будуть захищені не тільки древньою магією, але й новою силою - силою віри в те, що добро завжди перемагає. "Знаєте що?" - сказала вона, повертаючись до своїх друзів. - "Я думаю, що це тільки початок. Нам потрібно створити більше таких захисних мелодій - для різних аспектів різдвяної магії." "Це буде нелегко," - зауважив Страж. - "Створення нових магічних мелодій вимагає багато сил і часу." "Але ми не самі," - відповіла Софія. - "У нас є всі мешканці Майстерні, духи Різдва, і головне - віра мільйонів дітей по всьому світу." Раптом у повітрі з'явився сріблястий дзвіночок - той самий, який народився з її музики минулого Різдва. Він задзвенів, і його звук був сповнений надії і радості. "Бачите?" - усміхнулася дівчинка. - "Навіть магія вірить у нас." Вони спустилися з Вежі, залишаючи оновлену мелодію бажань грати свою вічну пісню. Надворі вже сутеніло, і перші зірки запалювали свої вогні на небі. "Нам треба повертатися в Майстерню," - сказала Софія. - "Різдво наближається, і у нас ще багато роботи." "І багато нових мелодій для створення," - додав Тінкербелл, створюючи навколо них ореол з феєричного пилу. Коли вони летіли назад, Софія думала про те, як багато змінилося за цей рік. Вона стала сильнішою, мудрішою, і головне - зрозуміла, що магія Різдва не стоїть на місці. Вона росте і розвивається разом з тими, хто в неї вірить. "Знаєте," - сказала вона, дивлячись на своїх друзів, - "я думаю, що кожне нове Різдво буде приносити нові виклики. Але тепер я знаю - разом ми зможемо подолати будь-які перешкоди." І в цей момент, ніби підтверджуючи її слова, небо над ними розквітло північним сяйвом, створюючи в темряві світловий міст, який вів до Майстерні - місця, де народжується різдвяна магія і де кожен день приносить нові дива для тих, хто готовий їх побачити.