Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

Локі повернувся до світу живих, але темрява ще довго не відпускала його.

Відьми чекали на нього.

— І що ти дізнався? — запитала одна з них.

— Що смерть не приймає подарунків без оплати, — відповів Локі.

Вони обмінялися поглядами, і ліва відьма усміхнулася.

— Ти не віддав себе.

— Звісно, що ні, — Локі посміхнувся. — Але це не означає, що я не знайшов вихід.

Середня відьма нахилилася ближче.

— І що ж ти зробив?

Локі спокійно витер руки, ніби з нього ще не зійшов пил потойбіччя.

— Я змінив правила гри.

— Ти не можеш змінити смерть, — сказала права відьма.

— Але я можу змінити майбутнє, — відповів Локі.

Відьми перезирнулися.

— Пророцтво не передбачало твого вибору, — мовила одна.

— Бо я граю не за його правилами, — Локі склав руки за спину.

Середня відьма повільно видихнула.

— Це означає, що тепер хтось інший нестиме наслідки.

Локі кивнув.

— Так. Але не я.

Ліва відьма схилила голову набік.

— І хто ж той, хто змінить хід подій?

Локі посміхнувся ширше.

— Хтось, кого поки що не знає жоден бог.

— Смертний?

— Можливо.

Темрява у кутках кімнати ніби заворушилася, немов світ сам готувався до змін.

Локі відступив назад, його погляд заграв лукавим вогнем.

— Тепер лишається тільки чекати, як усе складеться.

— Але Бальдр повернеться, — нагадала права відьма.

— Так, — Локі ледь нахилив голову. — Але я не сказав, яким він буде, коли повернеться.

Із цими словами він зник у темряві.

Але за ним залишилося нове пророцтво.

І світ уже почав змінюватися.

Бальдр відкрив очі.

Повітря було холодним, його груди піднімалися важко, ніби після довгого забуття. Він не одразу зрозумів, де знаходиться.

Він пам’ятав смерть.

І тепер він був тут.

Живий.

Він повільно піднявся, його пальці торкнулися сирої землі. Його тіло було знайоме й водночас… інше.

Щось було не так.

Вдалині почувся звук кроків.

— О, ти прокинувся.

Бальдр різко підвів голову.

Перед ним стояв Локі.

Бальдр зосередився, вдивляючись у нього.

— Що ти зробив?

Локі посміхнувся, але цього разу в його очах було щось нове.

— Те, що, як всі казали, неможливо.

Бальдр уперше відчув легкий страх.

Його пам’ять була нечіткою, але він знав, що його не мало бути тут.

— Я помер.

— Так.

— Але тепер я тут.

— Так.

Бальдр провів рукою по грудях. Він не відчував рани, не відчував болю.

Але він також не відчував… чогось іншого.

— Це ти?

Локі нахилив голову.

— Хіба це важливо?

Бальдр звузив очі.

— Що ти зробив зі мною?

Локі підійшов ближче.

— Я дав тобі другий шанс.

— Я не просив про це.

Локі підняв брови.

— І все ж ти тут.

Бальдр не відповів.

Щось у його власному тілі здавалося неправильним.

Його серце билося… і водночас ні.

Він міг дихати… але чи справді це було дихання?

І тоді він зрозумів.

Він повернувся.

Але він уже не був тим, ким був раніше.

Бальдр стояв нерухомо, вдивляючись у свої руки.

Вони були такими ж, як він пам’ятав, але водночас… чужими.

Він не відчував холоду, хоч повітря було пронизливо холодним.

Не відчував втоми, хоч тільки-но повернувся з небуття.

Його серце билося рівно. Занадто рівно.

Локі уважно спостерігав за ним.

— Що ти відчуваєш?

Бальдр повільно підняв голову.

— Нічого.

Локі трохи нахилився вперед.

— Ну, це вже цікаво.

Бальдр провів долонею по обличчю, намагаючись зібрати думки.

— Що ти зробив?

Локі стенув плечима.

— Я просто знайшов спосіб обійти правила.

— Але я не той, ким був.

Локі уважно подивився на нього.

— А ким ти тепер?

Бальдр не відповів.

Бо він не знав.

Він не відчував болю.

Не відчував страху.

Навіть гнів здався йому… далеким.

— Це не життя, — нарешті промовив він.

Локі примружився.

— Ти живий.

— Але не такий, як був.

Локі посміхнувся.

— Це й було умовою повернення.

Бальдр вдивлявся в його очі, шукаючи там відповідь.

Але він уже знав її.

Локі ніколи не робив нічого просто так.

І він точно знав, що Бальдр повернеться… іншим.

Бальдр провів рукою по своїх грудях, але навіть цей жест видався йому чужим.

— Я не такий, як раніше.

Локі схрестив руки на грудях.

— Ну, звісно, що ні. Ти ж помер.

— Але ти мене повернув.

— Так.

— Я не відчуваю світла.

Локі підняв брови.

— Це справді проблема?

Бальдр стиснув кулаки.

— Я був богом світла.

Локі кивнув.

— А тепер ти щось інше.

Бальдр різко підвів голову.

— Що саме?

Локі трохи нахилив голову набік.

— Це ми ще дізнаємося.

Бальдр відчув, як щось важке осідає в нього в грудях.

Його сила…

Його суть…

Щось у ньому змінилося, але він не знав що.

— Боги це відчують, — промовив він.

Локі посміхнувся.

— І це буде найцікавіше.

Бальдр хотів заперечити, але в глибині душі він знав, що Локі має рацію.

Щось змінилося не тільки в ньому.

Щось змінилося у світі.

Бальдр відчував погляди.

Вони були скрізь.

Невидимі, але гострі, як леза.

Боги вже знали.

Вони завжди знали, коли світ змінювався.

Локі стояв осторонь, спокійно спостерігаючи за ним.

— Відчуваєш?

Бальдр повільно підняв голову.

— Вони шукають мене.

— Ну, ще б пак, — Локі посміхнувся. — Ти ж помер.

Бальдр стиснув кулаки.

— І що вони скажуть, коли знайдуть мене?