Читати книгу - "Книги згорілої ніжності, НМ"

Рафаель сиділа в кімнаті, розглядаючи кулон, який вона нещодавно отримала від Люцифера. Всі думки знову почали зводитися до нього — неочікувано й боляче, але вона намагалася залишити це за дверима. Раптом двері її кімнати відчинилися, і в поріг зайшов Сем.

— Рафа, вихідні! Ти ж не хочеш просидіти їх тут, правда? — посміхаючись, сказав він, і його енергійна присутність миттєво змінила атмосферу.

Рафаель подивилася на нього і ледве помітно посміхнулася.

— А ти що, вже все спланував? — запитала вона, піднімаючись з ліжка і кидаючи кулон на стіл.

Сем нахилився, підморгнувши:

— Ну, якщо ти хочеш провести день серед ангелів і демонів, я тебе запрошую на невеличку пригоду. Ти ж не хочеш сидіти тут і переглядати старі спогади, правда?

Рафаель зітхнула, але її очі загорілися цікавістю. Вона знала, що інколи їй потрібно просто вийти з цієї кімнати і дозволити собі відпочити від думок, які не давали їй спокою.

— Добре, давай. Куди ми йдемо? — сказала вона, покидаючи кімнату.

Сем підняв брови і широко посміхнувся.

— Залишай усе позаду, ти сьогодні не ангел, і я не демон. Ми просто йдемо розважатись!

Рафаель одягнула легку куртку, кинула погляд на кулон, що лежав на столі, і, зітхнувши, вийшла з кімнати, закриваючи за собою двері. Сем вже чекав на коридорі, його енергія була зараз заразливою, і навіть якщо Рафаель ще не була повністю готова до нового дня, вона зрозуміла, що це саме те, що їй потрібно.

— Ти точно з нами не загубишся, — сміючись, сказав Сем, коли побачив, як вона виглядає, готовою до пригод.

— Надіюсь, — відповіла вона, посміхаючись у відповідь. — Але краще вже спостерігати за вами, ніж сидіти на самоті.

Вони пройшли через кілька коридорів, перетинаючи територію академії, що була повна як янголів, так і демонів. Хоча між ними існувала напруга, сьогодні все виглядало значно легше, ніж зазвичай. Можливо, вихід з кімнати дійсно був тим, чого їй не вистачало.

— Так, що там за план? — запитала Рафаель, дивлячись на Сема, який вже вів її до виходу з будівлі.

— Тільки не кажи, що ти не любиш сюрпризи, — підморгнув Сем. — Ми йдемо до місця, де й ангели, і демони можуть бути собою. Парк на землі, ти його пам'ятаєш?

Рафаель кивнула. Це був парк, який вони відвідали кілька місяців тому, коли тільки почали знайомитись з різними аспектами земного світу. Сьогодні він виглядав так, ніби для них була можливість знову повернутися в місце, яке могло об'єднати всі частини їхнього світу.

Прибувши на місце, вони побачили знайомі обличчя — кілька янголів і демонів вже сиділи, сміялися і розмовляли біля озера, що сяяло під променями сонця. Всі виглядали більш спокійно і розслаблено, ніж під час навчання.

Рафаель і Сем приєдналися до компанії, і хоча дівчина не могла позбутися певного почуття нервозності через присутність Люцифера серед інших, вона вирішила, що краще насолоджуватися моментом, а не дозволяти старим образам керувати її емоціями.

Вечір став теплішим, а звуки сміху і дружніх розмов плавно змішувалися з природними звуками, створюючи особливу атмосферу, в якій Рафаель, нарешті, почала відчувати себе частиною цього світу — світу, де не було місця для минулого болю.

Вечір у парку став ще більш чарівним, коли зійшло сонце, і його промені м'яко відображалися в поверхні озера. Люди, янголи і демони всі були разом, і хоча між ними існували деякі відмінності, вони все ж таки знаходили спільну мову, діллячи цей момент. Сем сів на траву, запропонувавши Рафаель місце поруч.

— Не думала, що зустріну тут Люцифера, — тихо сказала вона, спостерігаючи за тим, як він стояв на відстані, сміючись разом з іншими демонами.

Сем посміхнувся, дивлячись на неї.

— Я розумію, це не найкраще місце для з’ясування стосунків, але ти ж не можеш постійно ховатися від нього. І сьогодні не час для цього. Просто розслабся і насолоджуйся моментом.

Рафаель глибоко вдихнула і трохи заспокоїлася. Вона знала, що він правий. Вона вже не могла повернутися в часи, коли все було простіше. Вони з Люцифером були частиною одного світу, і, можливо, саме зараз був момент, щоб знову навчитися бути разом, але на інших умовах.

— Можливо, ти й правий, — сказала вона, все ще спостерігаючи за Люцифером. — Я не можу все час думати про те, що було. Все змінюється, і мені потрібно навчитися приймати це.

Тим часом до них підійшли інші. Ангеліна принесла кілька напоїв, її обличчя було усміхненим і радісним.

— Ви тут такі серйозні! — сказала вона з веселим сміхом. — Тому вирішила трохи розвіяти атмосферу. У нас тут класно!

Всі почали розслаблятися і сміятися. Вечір наповнився світлом, сміхом і розмовами, і хоча в повітрі залишалася якась напруга між янголами і демонами, її більше не було так легко відчути. Рафаель зрозуміла, що іноді важливо просто дозволити собі відпустити біль і прийняти нову реальність, яка може бути не такою вже й поганою, як здавалось на початку.

Поки вона сиділа в компанії друзів, спостерігаючи за тим, як все навколо її змінюється, вона відчула, що насправді може бути щасливою — навіть якщо це означає, що старі рани не загоюються миттєво. І, можливо, це була перша з багатьох нових можливостей у її житті.

Тим часом вечір поступово переходив у ніч, і атмосфера ставала все більш магічною. Місяць, високо в небі, кидав свої бліді промені на озеро, і водна гладь відображала сяйво зірок. Люди і янголи, і демони сиділи разом, і хоча їхні світи були настільки різними, зараз всі відчували одне: вони були частиною чогось більшого, і це давало їм відчуття єдності.

Рафаель дивилася на своїх друзів і не могла не помітити, як все навколо змінилося. Вона більше не почувала того постійного напруження, яке виникало раніше. Люцифер був тут, поруч, але вона вже не відчувала тієї ж болісної прив'язаності, що була раніше. Вона розуміла, що їхні стосунки — це не просто питання минулого, це те, що потрібно прийняти і зрозуміти, навіть якщо все не так, як хочеться.

Ангеліна, сівши поруч з Рафаель, обвела поглядом компанію.