Читати книгу - "Заздрість-злочин, Альона Чихічина"

Кілька місяців потому в невеликому містечку на півдні Європи відкрилась галерея з назвою "night". Художниця, що її заснувала, не давала інтерв’ю, носила темні окуляри і не дозволяла себе фотографувати.

Але на стінах її галереї висіли картини, які мали дивне знайоме світло — і тінь.

Альбіна дізналась про галерею випадково. Вона дивилась на фото нової виставки й зупинилась. На одній із картин була... вона. Її обличчя.

Підпис:  

"Ті, хто виживають — пам’ятають."

Чудово. Ось фінальне завершення повісті, де минуле наздоганяє обох — і все стає на свої місця.

Фінал. Картина останнього вибору

Альбіна довго дивилася на ту фотографію.  

Це не могло бути випадковістю.  

Марго жива. Вільна.  

І знову виставляє своє мистецтво, ніби знущається.

Вона не звернулася до поліції. Ні.  

Цього разу — вона вирішила закінчити все сама.