Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Гра дзеркал 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра дзеркал"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Гра дзеркал" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 51
Перейти на сторінку:
геть спохмурнів. Він заговорив, звертаючись, як здавалося, більше до себе, аніж до міс Марпл.

— Існує ще мала Джіна — але вона надто юна. Дуже нелегко… — Він урвав свою фразу на півслові. — Іноді, — сказав він просто, — дуже важко зрозуміти, як щось зробити найкраще. Мені дуже хотілося б зробити якнайкраще. Я особливо боюся, щоб цій милій жінці не було завдано якоїсь прикрості чи шкоди. А це нелегко — дуже й дуже нелегко.

У цю мить до кімнати увійшла місіс Стріт.

— О, ти тут, Кристіане. А ми не могли зрозуміти, де ти є. Доктор Мейверік запитує, чи не хотів би ти поговорити про якісь справи з ним.

— Це той новий молодий лікар? Ні, ні, я зачекаю, доки повернеться Льюїс.

— Він чекає в кабінеті Льюїса. Сказати йому…

— Я сам скажу йому кілька слів.

Гульбрандсен поквапно вийшов. Мілдред Стріт провела його пильним поглядом, потім не менш пильно подивилася на міс Марпл.

— Я думаю, чи не сталося чогось поганого. Кристіан не схожий сам на себе… Він щось сказав…

— Він лише запитав мене про здоров'я вашої матері.

— Про її здоров'я? Чому б він мав запитувати про це вас?

Мілдред говорила сердитим голосом, її велике квадратне обличчя почервоніло, від чого стало ще більш негарним.

— Я не знаю.

— Здоров'я матері в чудовому стані. Навдивовижу добре, якщо взяти до уваги її вік. Вона почуває себе набагато краще, ніж я, якщо вже на те пішло. — Вона на мить замовкла перед тим, як промовити. — Сподіваюся, ви йому так сказали?

— Я, власне, нічого про це не знаю, — мовила міс Марпл. — Він запитував мене про її серце.

— Її серце?

— Так.

— У матері немає жодних проблем із серцем. Жоднісіньких!

— Мені дуже приємно почути про це від вас, моя люба.

— Звідки в голові Кристіана могли з'явитися такі дивні думки?

— Не маю найменшого уявлення, — сказала міс Марпл.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

І

Наступний день минув, на перший погляд, без якихось прикметних подій, але міс Марпл здавалося, ніби вона помічає знаки якоїсь внутрішньої напруги. Кристіан Гульбрандсен провів ранок у товаристві доктора Мейверіка, оглядаючи Інститут і обговорюючи загальні результати його діяльності. Відразу пополудні Джіна повезла його в автомобілі прогулятися, а потім міс Марпл помітила, що він попросив міс Белвер показати йому щось у саду. Їй здалося, то був привід поговорити сам-на-сам із тією не вельми привітною жінкою. Але якщо несподіваний візит Кристіана Гульбрандсена був пов'язаний лише зі справами, то навіщо йому знадобилося товариство міс Белвер, адже остання брала участь лише в домашньому житті Стоунігейтса.

Але зрештою міс Марпл переконала себе, що вона дає надто велику волю своїй фантазії. Єдиний по-справжньому тривожний випадок дня стався близько четвертої годими. Вона згорнула своє плетлво і вийшла в сад, щоб трохи прогулятися перед чаєм. Обминувши кущ рододендронів, вона зустрілася з Едгаром Лоусоном, який швидко йшов, щось бурмочучи сам до себе, й мало не наштовхнувся на неї.

Він поквапно мовив: «Пробачте!», але міс Марпл була вражена дивним виразом його очей, що пильно втупилися в якусь точку.

— Із вами все гаразд, містере Лоусон?

— Зі мною? Як зі мною може бути все гаразд? Я пережив нещодавно жахливий шок.

— Який шок?

Молодик кинув швидкий погляд їй за спину, потім стривожено подивився в інший бік. Його незвичайна поведінка вселила міс Марпл відчуття тривоги.

— Чи можу я вам сказати? — запитав він, поглянувши на неї із сумнівом. — Я не знаю. Я справді не знаю. За мною так пильно шпигають.

Міс Марпл несподівано придумала, що їй робити. Вона твердо схопила його за руку.

— Якщо ми підемо по цій стежці… Погляньте, тут немає ані дерев, ані кущів. Ніхто не зможе нас підслухати.

— Ні, не зможе, ви маєте слушність. — Він набрав повні груди повітря, нахилив голову й майже пошепки промовив свої наступні слова — Я зробив відкриття. Жахливе відкриття.

— Яке відкриття?

Едгар Лоусон затремтів із голови до ніг. Він майже плакав.

— Хіба можна комусь довіритися! Я йому повірив, а він мені збрехав. Збрехав для того, щоб я не зміг відкрити правду. Я неспроможний це пережити. Яка підлість! Розумієте, він був єдиною особою, якій я довіряв, а тепер з’ясувалося, що саме він стояв за всім цим. Це він був моїм ворогом! Цe він керував усіма тими, хто стежив і шпигував за мною. Але це йому так не минеться. Я не стану мовчати. Я скажу йому, що знаю про всі його підлі вчинки.

— Ви про кого? — запитала міс Марпл.

Едгар Лоусон випростався на повен зріст. Він хотів здатися їй патетичним і сповненим гідності. Але насправді вигляд у нього був кумедний.

— Я кажу про свого батька.

— Про віконта Монтгомері чи, може, про Вінстона Черчілля?

Едгар кинув на неї зневажливий погляд.

— Вони намагалися переконати мене в цьому аби перешкодити мені відгадати правду. Але тепер я знаю. Я маю друга — справжнього друга. Друга, який розповідає мені правду й відкриває мені, як мене досі обманювали. Але моєму батькові доведеться рахуватися зі мною. Я пожбурю його брехню йому в обличчя! Я приголомшу його правдою. Подивимося, що він зможе на це сказати.

Зненацька Едгар кинувся навтіки і зник за деревами парку.

Міс Марпл повернулася в дім, неабияк стривожена.

«Ми всі трохи божевільні, моя люба леді», — сказав їй доктор Мейверік.

Але їй здалося, що у випадку з Едгаром справи зайшли значно далі, ніж це.

II

Льюїс Сероколд повернувся додому десь о пів на сьому. Він зупинив автомобіль перед ворітьми й рушив до будинку пішки через парк. Виглянувша зі свого вікна, міс Марпл побачила, яі Кристіан Гульбрандсен вийшов йому назустріч і двоє чоловіків, привітавшись, обернулися й стали ходити туди-сюди по терасі.

Міс Марпл не забула взяти із собою бінокль, за допомогою якого вона спостерігала за життям птахів. Саме це вона й робила в ті хвилини. Вона дивилася на далекий гайок дерев, над яким, як їй здалося, кружляла зграя чижів.

Коли бінокль опустився, й вона ще не встигла його підняти, то помітила, що двоє чоловіків були дуже чимось стурбовані. Міс Марпл трохи більше вихилилася з вікна. Уривки з розмови вряди-годи долітали до неї. Якби один із двох підняв погляд, йому стало б очевидне, що увага захопленого спостерігача життя птахів була спрямована кудись далеко від їхньої розмови.

— …треба подбати, щоб Кері Луїза не довідалася… — говорив Гульбрандсен.

Коли вони проходили вдруге під вікном міс Марпл, до неї долетіло кілька

1 ... 16 17 18 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра дзеркал», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра дзеркал"