Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вітер часу 📚 - Українською

Читати книгу - "Вітер часу"

163
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вітер часу" автора Влад Наслунга. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 67
Перейти на сторінку:
яку Володя створив у будиночку, збудованому при керносховищі. Найбільше їх цікавили перспективи виявлення родовищ і напрямок подальших робіт.

Минув тиждень, і головний геолог Об’єднання попросив усіх інженерів, геологів і геофізиків, зібратися в камеральці. Він підбив підсумки, сказав, що результати робіт поки що не вражають, хоч надії існують.

– Видно, ви цього року ще складете проект робіт на наступний рік, але якщо родовища не буде, той рік буде останнім. Ваша експедиція приносить тільки збитки Об’єднанню, – заключив він.

Проте відмітив згуртованість колективу, добру роботу і оптимізм керівництва експедиції.

– Це дає надію на позитивні результати, – підсумував куратор.

Головний геолог з ним погодився. Ввечері вони запросили до себе в готель начальника експедиції, Володю, Мішу і головного інженера, який відав бурінням, гірничими роботами і транспортом. Головний геолог Об’єднання пив горілку, а куратор не пив нічого. Знаючи уподобання головного геолога, начальник експедиції замовив пару пляшок «Посольської» і пристойну закуску. Посиділи в неформальній обстановці, начальство обіцяло допомогу – нові автомашини, холодильники, більше практикантів. Ранком вони улетіли. Виходило, що Володі нема чого летіти в Ташкент, оскільки усі питання вирішили на місці. Але за пару днів він прийшов до Юрія Павловича і повідомив, що йому на два-три дні треба в Ташкент у особистих справах.

Рано вранці він поїхав водовозкою до роз’їзду, щоби встигнути на ранішній потяг Учкудук-Навоі, а потім пересів на потяг Навої-Ташкент. Наступним ранком він вийшов на вокзалі в Ташкенті і поїхав до Жені, бо свою квартиру він і Міша влітку не орендували. Женя був удома, місце на канапі знайшлось.

Володя не отримав листа від Анжели, тому вирішив шукати її в університеті. Наступного дня він прийшов до деканату її факультету, але з’ясувалось, що усі вже у відпустках, адже студенти останнього курсу захистили дипломи, а молодші пішли на канікули.

– Куди ж розподілили Анжелу Сон? – поцікавився Володя у секретарки деканату.

– Вона взяла вільний диплом. Сказала, що одружується і працюватиме за місцем роботи чоловіка.

«Чому ж вона мені не написала? – гадав Володя. – Може лист загубився?».

– Чи маєте ви домашню адресу Анжели? – з надією спитав він.

– Маємо, але документи ми вже здали до архіву, а завідувачка архівом у відпустці.

– Але, може бути, вам відома яка-небудь подруга Анжели, яку не важко знайти?

Секретарка замислилась.

– Є одна білявка, Валерія Семенова, адресу я теж не знаю, але вона часто буває у «скельці», що у сквері Революції.

«Як же я сам не здогадався?», – подумав Володя, подякувавши секретарці, і швидко попрямував до скверу, який знаходився недалеко від університету.

У «скельці» було мало людей, Володя відразу помітив білявку, яка була у Жені разом з Анжелою. Він сів до неї за столик, де були ще дві дівчини.

– Привіт, – відразу взявся до справи Володя, – ти, чи що, Валерія Семенова?

– Так, це я. Анжела тобі листа залишила.

– Вона обіцяла написати, коли отримає диплом.

– Вона писала, чекала тебе два тижні після захисту, потім поїхала.

– Куди?

– Мабуть, в Алма-Ату. Приїздила зйомочна група з Алма-Атинської кіностудії, ми познайомилися тут, у «скельці». Запропонували мені і Анжелі їхати з ними, вони хотіли нас знімати у фільмі. Ми відмовились, але потім, коли ти не приїхав, Анжела вирішила їхати з ними, щоб мати не віддала її заміж.

– Я не отримав листа від Анжели, написати їй не міг, адреси не знаю. А тут ще й начальство приїздило, не міг раніше приїхати. Адресу вона тобі не залишила?

– Ні, вона не знала, де буде мешкати. Там фільм про громадянську війну збирались знімати, щось про партизанів, про Колчака. Анжела мала грати китаянку, тоді ж китайці воювали на боці червоних. Може вона мені напише, тоді я скажу Жені.

Володя засмутився, він аж ніяк не розраховував, що Анжела поїде. Не схотів сидіти у «скельці», узяв у Валерії заклеєний конверт, на якому було написано «Володі», і вийшов у сквер. Валерія зі своїми подругами залишилась.

Володя знайшов лавку, на якій раніше сидів разом з Анжелою, сів і з надією відкрив конверт.

«Любий Володю, – писала Анжела крупним почерком, – я тобі надіслала листа, але не отримала відповіді. Може ти забув про мене? Я завжди пам’ятатиму тебе, ти перший, кого я покохала. Вибач, що так швидко усе трапилось, я боялась, що мене примусять одружитись з собачником, і не хотіла, щоби нелюбий був у мене першим. Я розумію, що не підхожу тобі, але ж так добре було з тобою! На жаль, доводиться їхати з Ташкенту, вибач, що не дочекалась. Я пам’ятаю про тебе і напишу, коли матиму свою адресу. Дуже за тобою скучаю, цілую багато разів. Твоя Анжела».

Володя декілька разів перечитав листа. «Могла ж до мене приїхати, адреса у неї була. Не наважилась, мабуть, – подумав. – Напишу листа до Алма-Атинської кіностудії, до відділу кадрів. Якщо її взяли на роботу, то, вірогідно, знайдуть». З цією думкою він поїхав до Жені, попрощався і відправився на вокзал. Увечері він поїхав в Навої, ранком вже був там і сів на робочий потяг Навої-Учкудук.

З’явившись в експедиції, Володя відразу пішов у камералку до Міши.

– Щось ти швидко, – здивувався Міша. – Один приїхав?

– Один.

– Я вважав, чесно кажучи, що привезеш Анжелу, вона ніби вже отримала диплом?

1 ... 16 17 18 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вітер часу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вітер часу"