Читати книгу - "Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1"

Жозя умлівала (чи вдавала, що умліває?), ніби від слізливого романсу або від Адамових повідомлень про затроєння вероналом, випадіння з вікна другого поверху та самостріл через нещасне кохання.

— Який ти умілий в письмі! — вигукувала вона. — Ґеню, Ґеню, йди послухай таткові вірші!

Ґеньо, гімназист молодших класів, знехотя приходив з другого покою, щоб потішити названого татка, який в таку мить був особливо щедрим і міг підкинути кілька монеток на солодощі.

Ґеньо посміхався: рядочок рівненьких білих перлинок порідшав, в щілинах видно було, як з ясен висунулися тверді широкі зуби — прикмета хижацького характеру і доброго здоров'я.

Звісно, віршувальні вправи татка наводили на нього нудьгу, але треба було дотримуватися маминих порад, яка була певна, що нервозний підтоптаний Адам довго не проживе — і тоді вона з сином заволодіє таким гарним помешканням, де все буде влаштовано інакше...

І як у воду дивилася. За місяць у Малермановій газеті повідомили таке:

«У п'ятницю у Львові о 6-й вечора можна було бачити справжній фрагмент криміналістичної фільми. На вулиці Браєрівській, а пізніше Міцкевича кількох поліцаїв гнало за бандитом, який відстрілювався і втік, смертельно поранивши репортера Адама Кендзьорівського, що випадково опинився на місці пригоди.

Слід зауважити, що утеклий володіє кількома мовами і робить вражіння інтелігентної людини, та це не завадило йому позбавити життя ні в чому не повинного вірного лицаря гострого пера і блискучого слова, яким ми завжди знали Адама Кендзьорівського».

Невтішна Жозефіна оплакала і поховала мужа, швидко перейняла на себе його майно, скориставшись порадами свого давнього таємного коханця — адвоката Генріха Альбертшулле, що швидко замельдував її на емеритство[38] з втрати годувальника.

Генріх славився на весь Львів тим, що вирятував від ув'язнення залізничного урядовця Йозефа Есмерта, який до спілки з «легкою» дамою приваблював жінок, винаймаючи їм буцімто кімнату. Він водив запрошену по своїх покоях, а в драматичний момент перших невинних обіймів влітала його спільниця і влаштовувала сцену ревнощів. Кожна заскочена жінка мусила відкуповуватися від ос лави.

На суді адвокат витяг з течки папери, які засвідчували: Есмерт шкандибає на голову. Суддя цьому повірив, не піддавши жодному сумніву той факт, що дурний спроможний дурити инших і ще й бути на становищі державного урядовця. Двадцятип'ятилітня подруга винахідливого ошуканця Маґда Клос відбула покуту штрафом.

Генріх Альбертшулле навіть не сподівався, що й сам потрапить в засідку, влаштовану його клієнтами. Не минуло й року, як вдячна Маґдуся ночувала в нього, відшкодовуючи збитки розумових зусиль під час того процесу. Одного ранку до адвокатового помешкання безцеремонно загримав Есмерт... Генріх не лише заплатив кругленьку суму в долярових банкнотах, але й дав чесне слово пошлюбити Маґду, щоб не гуляв містом поголос про його аморальні поклики плоті.

Так адвокат на якийсь час забув про Жозефіну — і вона сама собі допомогла, покладаючись на жіночу інтуїцію. Зараз можна було надолужити втрачене, так мов з неба впав молодший Жозефінин брат Місько і замешкав у неї!

Довелося Генріху на якийсь час зайнятися пильніше своєю кар'єрою, щоб встигати заробляти гроші, які його Маґдуся витрачала на коштовності і сукні французького штибу. Він різко набрав ваги — сидіння за столом цьому посприяло — і перестав реагувати на принади чужих жінок. Криза середнього віку наздогнала його вчасно, щоб він зберіг залишки здоров'я.

Маґда спочатку нудьгувала при нім, а потім узяла моду лікувати нерви на термальних водах під Будапештом, де ніхто не почувався обтяженим шлюбними обов'язками.

 устріч Стася й Оскара можна було б вважати