Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Спершу я почав із кристала діаметром близько трьох сантиметрів який лежав на невеликій глибині. Трохи глибше за нього відповідно до сканування лежало ще кілька сантиметрових, та й трохи осторонь на  триметровій глибині знаходився розсип дрібних, близько міліметра, алмазів. Точну кількість сканер не зміг визначити, але більше ніж п'ять десятків точно. Знявши верхній шар ґрунту за допомогою планетохода та його ковша, я дістав сходи й спустившись до ями, зайнявся здобиччю кристалів за допомогою ручного сканера, який показує точне положення на близькій відстані. Лише через годину я добув усі алмази, що були в цьому місці, і, вибравшись назовні, приступив до видобутку наступної партії.

Всього за день мені вдалося видобути близько кілограма дрібних алмазів та десятка півтора великих. Навіть страшно уявити, скільки це все добро коштувало. Жаль, що навіть це не дозволить прибути рятувальникам за мною. На ніч я розташувався, як завжди, в планетоході. Тільки цього разу хотів перевірити, чи буде схожий ефект від трисантиметрового алмазу як від того, що мені доводиться носити із собою. Але варто мені доторкнутися голою рукою до нового алмазу, як мене немов зсередини вдарило струмом. Руку навіть паралізувало на якийсь час. Добре, що за п'ять хвилин чутливість повернулася, і паніку вдалося задавити у зародку. Потім була ще одна спроба, але, як і вперше, варто було шкірі пальця доторкнутися до нового алмазу, як зсередини мою руку ніби вдарило струмом.

Третій раз я одягнув рукавичку від комбінезона і зміг без проблем взяти в руки кристал. До цього моменту інші кристали не показували будь-якого впливу на мене, крім найпершого, а отже, ці два кристали чимось схожі, і мені необхідно з'ясувати, чим саме. Попри те, що тримаючи в рукавичках кристал, я не відчував негативного фізичного впливу, відчував якусь огиду до другого каменю, і мені хотілося його викинути. Добре, що почуття були слабкими, і я зміг їх перебороти. Сховавши  здобуті алмази в контейнер, зовсім перестав стосовно другого великого кристала відчувати огиду.

Що саме зараз сталося, я не розумів, але в цьому безперечно слід розібратися. Максимум, на що мені вистачило фантазії, то це те, що моєму старому алмазу другий чимось не сподобався, і той не хотів, щоб я його брав у голі руки. На жаль, щось більш логічне придумати мені не вдалося.

Якось непомітно для мене кристал знову опинився в руках. Він знову зменшився і, судячи з усього, швидкість зменшення збільшується. Зараз він на півтора відсотка менший, ніж на самому початку. Чи варто мені з цієї причини хвилюватися, я гадки не мав. Але якось підсвідомо мені здавалося, що так і має відбуватися. Закінчивши розбиратися з кристалами, я повернувся до свого болту, що левітує. Цього разу вирішив ускладнити собі завдання: крім самої левітації хочу додати й політ за прив'язкою. Кількість рун одразу збільшилася до дев'яносто восьми. Але це все одно менше, ніж у повноцінній іграшці-літаку.

Мабуть, після низки невдач у мене почалася низка успіхів. Болт після активації ритуального кола та мого дотику до нього літав за мною як на прив'язі. Ось тільки я трохи помилився в рунах, через що болт літав не довкола, а намагаючись потрапити по мені. Хоч і не повний успіх, але працює, а значить, я не такий вже й нуль у магії.

Запис у журналі спостережень: 57

Сьогодні я вирушу у зворотний шлях, тому що слід було поповнити запаси їжі та води. Але насамперед необхідно написати про результати цих п'яти діб на новому родовищі. Мені вдалося добути ще сто сорок шість кристалів діаметром понад п'ять міліметрів. Крім цього чотири кілограми дрібніших кристалів. Зі ста сорока шести кристалів два з них більші за три сантиметри. Один на тридцять два міліметри та другий  на тридцять чотири міліметри. На ці кристали у мене така сама реакція, як і на той тридцятиміліметровий. Ледве торкався їх голою рукою, як руку паралізовувало, і я починав відчувати до них огиду, але варто їх сховати в контейнер, все відразу ж проходило. З цікавіших подій це те, що мені вдалося зробити покращену версію конденсатора води з повітря. Усередині кабіни планетоходу за ніч зібралося кілька мілілітрів води. Швидше за все, це та сама вода, яку я видихав уночі. Жаль, що не вся, але результат уже можна вважати умовно корисним. Основна проблема була вперше в кривому нанесенні руни та в надто великій відстані між ними. Виправивши ці помилки, можна сказати, вдалося покращити результат конденсації води у сотні разів. Тепер у разі чого я маю можливість отримувати воду з повітря. Мелькали думки спробувати зробити те саме зовні, адже вологість атмосфери не нульова — вона близько одного-двох відсотків. Але це було б занадто неефективним. По-перше, за такої вологості я взагалі не впевнений, що вийшло б отримати воду, а по-друге, навіть якби вийшло, то вона була б непридатною для вживання. На цьому закінчую писати, бо світанок за п'ять хвилин, і разом з ним я хочу вирушити в дорогу.

Перша частина дороги пройшла без проблем. Але мені не подобалось, що періодично на шляху зустрічаються невеликі смерчі. Вони всього за пару метрів заввишки та несуть від сили кілька кілограмів піску, але це перші смерчі, які я побачив на цій планеті. Якщо вони наберуть сили й перемістяться до житлового модуля — бути біді. А поки заряджаються батареї планетохода, я вирушу на прогулянку. Подивимося, чи відрізняється місцевість від тієї, яка оточує житловий модуль експедиції, чи не дуже.

Все-таки накликав лихо. З огляду на відчуття, я серйозно пошкодив ногу. Не перелом, але щось близьке. Насилу вдалося вибратися з непоміченого мною провалу в землі. Впав із двометрової висоти на своє коліно. Як не зламав його, навіть не знаю. Але особливого болю я не відчув, причина цього лежить у кишені комбінезону.

Зібравши сонячні панелі, повернувся в кабіну планетохода і, знявши скафандр, оглянув ногу. Синяк вже наповнився, але болю я не відчував. Для перевірки відклав убік камінь і майже відразу мало не завив від болю. Портативний медичний сканер показав, що у мене дуже сильний забій коліна, надрив колінних м'язів. Добре ще, що цілюще зілля не повністю видихнулося. Експерименти показали, що зілля та ліки продовжують на мене діяти, але лише у випадку, якщо це не пов'язано з каменем.