Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

********************************************************************************************

Розмовляти більше не хотілося, точно так само, як отримувати відповіді хоч на якісь питання. Я знала, яким міг бути Генуальдо, і я прекрасно пам'ятала його уроки, які залишили слід в моїй пам'яті. І все чого я зараз боялася, так це побачити Лоренцо в жалюгідному стані. Навряд чи весь це час хлопці миролюбно спілкувалися ...

Коли машина почала гальмувати біля якихось розвалин, я накрутила себе не на жарт. Напружена була до межі.

- Куди ми приїхали?

Якщо чесно, то моя уява підкидала не найкращі картинки та малювала дуже похмурі перспективи. Зазвичай у фільмах саме в таких місцях відбуваються найжорсткіші події. Вбивства, зґвалтування, викрадення, тортури ... Так-так саме в такому антуражі там всі ці "чудові" речі й відбувалися.

- На романтичну вечерю, яка плавно переходить в щось цікавіше, - Марко підморгнувши мені, розтягнув губи в усмішці.

- Ти знущаєшся?! -Нерви почали здавати свої позиції. Занадто багато всього сталося за останні дні, щоб я могла спокійно реагувати на його слова і знущання. Марко було весело, а мені ні. За останній час цього хлопця стало багато в моєму житті. Занадто злі жарти видавав Генуальдо і я була абсолютно не тим співрозмовником, який міг би їх оцінити.

- Романтична вечеря на трьох ..., я думав ти оціниш, - з цими словами він, відчинивши двері автомобіля зі свого боку, вийшов на вулицю. І ... Ну, звичайно ж, він навіть не став показувати, що збирався відкрити двері й з мого боку. Ми явно були в таких трепетних відносинах. Він просто пішов вперед. Неначе даючи мені вибір ... Сама вирішуй, малятко, хочеш ти йти з ним чи ні.

Пару секунд я сиділа на місці й нерозумно дивилася вперед. Після чого немов відтанула і зрозуміла, що потрібно виходити з машини. Швидше за все, іншої можливості побачити Лоренцо у мене може і не бути. Я ще хотіла запитати Марко з приводу Маттео ... але не стала випробовувати долю. Потрібно спочатку подивитися яку зустріч мені влаштують з Лоренцо, а потім ризикувати з подальшими запитаннями.

Вибігши з машини, я кинулася наздоганяти хлопця, але я не очікувала, що вся дорога за поворотом буде всіяна камінням. Не втримавши рівновагу, я тут же сіла на землю і, голосно схлипнувши, заплющила очі. Долоньки, ранки на яких тільки-тільки почали затягуватися, знову були стерті в кров.

- Ти вирішила не зраджувати собі? - Гучний рик над моїм вухом привів мене до тями. Марко одним різким ривком поставив мене на ноги й струснув так, що у мене закрутилася голова, - дивись під ноги, не вистачало ще милиці тобі купувати.

- Не збіднієш! - Огризнувшись, я зробила спробу вирватися з капкана його рук, але, здається, у Генуальдо були інші плани на цей рахунок.

- Тихіше, малятко, ти занадто рано повірила в себе!

Схопивши мене за лікоть, Генуальдо потягнув мене за собою.

Якщо чесно, то я б ніколи не могла подумати, що тут може розташовуватися хоч щось ... Тільки занедбані будівлі, купи мішків - чи то зі сміттям, чи то ще з чимось ... Через якийсь час довелося затиснути пальцями ніздрі, бо дихати носом вже було неможливо.

Коли ми дійшли до входу в якийсь підвал, я в нерішучості навіть трохи позадкувала назад. А раптом він хотів мене тут залишити? Закрити й виховати з мене ідеальну дружину? Раптом захотів би таким чином покарати? Я б вже нічому не здивувалася ...

Всі мої роздуми перервав гучний сміх Генуальдо.

- Бібі, повір, якщо я захочу тебе покарати, це буде не підвал. Мені подобається дивитися у твої очі, коли ти боїшся. Подобається вдихати твої емоції в цей момент. Так що повір, всі мої покарання будуть проходити в нашій спальні ... Прийде час, коли ти сама будеш просити мене про це ... і тобі це буде подобатися ...

Поки моя щелепа приязно віталася з підлогою від такого визнання, Марко не став втрачати часу і, смикнувши мене за собою, змусив переставляти ноги.

На жаль, побачене далі вселяло все менше і менше спокою. Я думала, що такі приміщення існували тільки в фільмах про маніяків, які обов'язково затягували своїх жертв в якісь підвали доісторичного часу. Але ось коли мене Генуальдо затягнув в подібне приміщення ... Я відразу ж уявила собі кімнату з усякими садо-мазо іграшками ... І те, як він мене прив'яже до якогось каменя і як почне ...

Його слова про те, що мені хоч щось могло сподобатися з ним, міцно осіли в моїй голові. Надто вже вони мені здавалися нереальними.

- Переставляй ноги, зараз знову гримнешся, - ага, тут замість підлоги були одні каменюки, тут впасти було простіше нікуди.

Я не вірила, що ми дійдемо хоч кудись. Підлога була настільки нерівна, що мої ноги постійно зісковзували й, після десятої лайки з боку Генуальдо, я навсправжки подумала, що він потягне мене назад. Але ні ... Через пару хвилин ми зайшли в величезну кімнату ... з клітками ... В одній з яких я побачила Лоренцо ...