Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— Все гаразд, — впевнено сказав Мален. — Там весь корабель — амулет, який підкоряється магам вогню. І команда теж заклята на підпорядкування. Безглуздо так. Наче хтось був упевнений, що він єдиний маг вогню у цьому світі і може собі таке дозволити. Хоча… чому б комусь і не бути впевненим?

— Так, чому… — задумливо повторила Ліїн і підійшла до віконця.

Море було гарне. Синьо-синє із сріблястими відблисками. Рибальські човни, що зазвичай маячили неподалік бухти, кудись поділися. У порт діловито заходив пузатий купецький корабель, явно не підозрюючи, наскільки не вчасно він з'явився. А ще над морем літали птахи, швидше за все чайки, і нікуди поки що відлітати не збиралися.

— Ти не зможеш тут ховатися кілька днів, — сказав Мален, підійшовши до Ліїн ближче.

— Кілька днів? — перепитала дівчина.

— Може день, може два, якщо вони й надалі йтимуть поблизу островів. А якщо відійдуть подалі, то три, а може, й чотири. А вони відійдуть, якщо сподіваються дістатися непоміченими до Головного острова. Це зараз вони поряд з дрібними та безлюдними хребцями. Далі острови будуть більшими, а там і рибалки, і дрібні торговці, навіть на плотах деякі не бояться плавати від острова до острова. Близько вони тут один до одного. Непоміченим флот не проведеш.

Ліїн хмикнула і зрозуміла, що витримати доведеться ще не одну суперечку.

— А навіщо вже зараз кидальні машини готують? — здивувалася вона.

Те, що ловлять учнів наперед, зрозуміло. Он дехто примудрився аж на Хвостові Хребці втекти.

— Випробовуватимуть. Їх не налаштовували, щоб хтось десь не проговорився кому не треба. А зараз якщо й проговоряться, буде вже пізно щось робити, — розважливо сказав Мален.

І Ліїн кивнула.

А потім рішуче пішла до сходів, вирішивши, що обов'язково подивиться на випробування. Навіть якщо доведеться витримати ще один бій за волю. Зрештою, вона ж тут господиня. А ховатися кілька днів поспіль — не варто.

— Мален, подивіться за Юмілом, — попросила вона, дійшовши до сходів.

— Він просив про те саме. І жалкував, що ця пригода впала на нього так несподівано, а повернутися він все одно не встигне, — сказав привид і посміхнувся.