Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

За таку “допомогу” Гайдамак навіть отримає орден “За заслуги перед Францією” та стане Кавалером ордену сільськогосподарських заслуг Франції. Вручали останній по лінії міністерства сільського господарства, за успіхи в розвитку франко-російської торгівлі м'ясом. Отакі трапляються “па” світової політики... м’ясо… (Які компенсації отримали родини загиблих оповідач не знає).

На момент розмови Степана з Кірою Дмитрівною “допомога” Гайдамака в справах звільнення полонених французів ще не була відома широкому загалу, лише працівникам спецслужб.

Забігаючи у подіях трошки наперед хочу додати, що такі зусилля уникнення суду виявляться марними, бо у 2000 році у Франції проти Аркадія Гайдамака все одно було висунуто звинувачення в незаконному продажу зброї Анголі (справа “Анголагейт”). І в наступні роки будуть додаватися ще нові пункти…

Французькі слідчі намагатимуться “втопити” його, звинувачуючи в продажу зброї до бунтівної Анголи на ... 790 млн. Євро. Топитимуть у “веселій компанії”. У справі буде проходити аж 42 людини. Серед них — син екс-президента Франції Франсуа Міттерана (1981-1988, 1988-1995р.р.) — Жан-Крістоф.

В ході “Анголагейт” за Гайдамака заступляться керівники французької контррозвідки. Вони нагадають про заслуги Аркадія Олександровича перед Францією і допоможуть Гайдамаку втекти до Ізраїлю, де він купить будинок в Кейсарії, а Ізраїль відмовиться екстрадувати Гайдамака до Франції… Підприємців, здатних провернути угоди на зразок ангольського контракту, не так багато... А тому потрібні будь-якій країні … Він досі побоюється заглядати в країни ЄС.

Постать цікава і неоднозначна, та для даної історії цікавою є ця конкретна “співпраця” збройного барона зі спецслужбами декількох країн одночасно...)

(Джерело: www.compromat.ru)

Фурія мовчки дивилась на Степана.

— Бачу, ти не припиняєш займатись колишньою роботою...

— Чому ж колишньою? Я повертаюсь на неї в серпні. Після весільної подорожі.

— Поки не зробиш справу з Громовим — не повернешся у розвідку. Я про це подбаю. Ти ж взагалі нічого не втрачаєш… Ти лишися у плюсі. Громов щедро віддячить тобі…

— За ці роки фінансами я себе забезпечив. Дякую, але мені досить.

— Грошей ніколи не буває достатньо, Стефане. Ти збираєшся одружитись, а дружина і діти — це завжди витрати.

— Я не планую мати дітей.

— Не плануєш? Для чого ж тоді одружуєшся?

— Це не ваша справа.

— Здивував… Невже вона на це згодна? Лора ж зі звичайної родини, із стандартним світоглядом... 

— Вона згодна.

— Гм… Мабуть, сподівається, що ти передумаєш. Не знаю, що ти в ній знайшов… Лариса занадто проста для тебе, але так, вона гарна… Дуже гарна.

Степан поглянув на Фурію.

— З ваших вуст — це звучить, як вирок.

Кіра Дмитрівна eсміхнулась.

— Все в твоїх руках, Стефане. Лариса проста, дуже мила і гарна дівчина. Недалекоглядна, правда, та це через закоханість. Ти для неї дуже важливий і вона для тебе теж, раз ти обрав її. Навіть дивно, що подібна відданість ще зустрічається між людьми, — Кіра Дмитрівна поправила чайну ложку на склянці, — мені б дуже не хотілось, щоб Лариса постраждала… Але якщо зі мною ще можна якось домовитись, то Громов дуже сильно хоче тебе отримати… Він цікавився тобою, знає скільки ти всього зробив.

— Чому саме я? Нас працює ціла команда.

— Ти автономний. Часом емоційний — це через свій молодий вік, але ти вмієш раціонально використовувати ресурси задля досягнення результату. Тобі не потрібні перекладачі. Зайві вуха у наших справах… ти ж знаєш.

— Для початку я хочу потрапити в архів. — сказав Степан і поклав руку на іншу папку.

— Добре. Найближчими днями я тобі це влаштую… А зараз проглянь, що там є.   

Лариса не відводила очей від дверей кухні. Вона не могла ні їсти, ні пити — тільки дивилася на двері. Степан і Кіра Дмитрівна були там вже більше години… За столом всі поїли і почалась розмова про вагітність Ніни Григорівни, про те, що зараз часи змінились і для мам є купа різного корисного. От, наприклад, з’явились одноразові підгузки і мамам стало набагато легше доглядати за дитиною, нема постійного прання пелюшок, з’явилися різні комбінезончики... У Єгора, виявляється, є старша сестра і вона нещодавно народила сина. Новоспечена бабуся, його мама, теж виказувала думку, що підгузки — то дуже важливий винахід. І десь читала, що винайшла його жінка, майже одразу ж після другої світової, а потім ідею вдосконалили і от тепер є різні виробники і мамусі можуть обирати...

Потім старші жінки почали згадувати у кого як протікали вагітності. Від всіх цих розмов Ларисі хотілося завити. Степан не хоче дітей і зараз він на кухні з Фурією… котра приїхала не просто так. Груди тиснула думка, що станеться щось погане...

“ Якщо вона і підготує якусь пастку, то їй на це потрібен час… Кіра Дмитрівна любить прораховувати кожен крок. Це має бути щось особливе… карколомне”... — так сказав Степан в серпні минулого року, в Одесі, і от тепер, схоже, Фурія підготувалась.

Коли двері нарешті відчинились, до коридору вийшла Кіра Дмитрівна. Вони зустрілися поглядами — Лора дивилась стурбовано, Фурія… хижо. Вона блиснула світлою блакиттю своїх очей на дівчину, а на її губах заграла холодна усмішка, від якої у Лори стислось все всередині…

Кураторка стримано попрощалася з усіма і пішла з будинку. Проводжати не потрібно. Вона сіла у свій білий Land Cruiser, точнісінько такий самий, як і у Степана. Єдина відмінність — білий колір. Вона була задоволена собою. Степан хоче потрапити в архів — це чудово. Коли він буде в Москві, вона організує його зустріч з сином Громова, котрий зараз займається справами, а потім, поки Лариса під прицілом — він нікуди не дінеться... Потрібно повідомити про результат... Дістала телефон — немає покриття… Шкода, але нічого. Подзвонить пізніше. Завела двигун і поїхала.